Беззаконня, казнокрадство, хабарництво, пияцтво показано в «Ревізорі» не як індивідуальні вади чиновників провінційного міста, а як повсякденну практику у всій сучасній письменникові Російській імперії. На думку автора, між інтересами чиновничої бюрократії та її істинними обов’язками служити народові існує нездоланний конфлікт, який варто розв’язувати за допомогою нещадної зброї сміху. Адже сміх — «єдиний чесний, благородний персонаж. комедії» і «сміху боїться навіть той, хто нічого не боїться».
Деякі сучасники сприймали п’єсу «Ревізор» як кумедний фарс або водевільчик. Справді, у творі багато фарсових ситуацій, коли городничий у метушні нап’яв на голову коробку з-під капелюха замість власне капелюха, або коли Бобчинський, який підслуховував, упав разом із дверима, чи коли налякані чиновники, тікаючи, застрягли у дверях. Смішні й виверти Хлестакова, який не відмовляється від того, щоб позалицятися і до дружини городничого, і до його дочки.
Але широка картина чиновничо-бюрократичного правління кріпосницької Росії 1830-х рр. засвідчує сатирично-критичну спрямованість твору, а отже, те, що зміст п’єси значно ширший та глибший.
Рейтинг
( Поки що оцінок немає )
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
