Роль Генріка Ібсена в розвитку світової драматургії, його новаторство
Виступаючи 1898 року в Союзі норвезьких жінок на святі, влаштованому на його честь, Ібсен сказав: «Дякую за тост, але я повинен відхилити від себе честь свідомого сприяння жіночому руху. Я навіть не дуже усвідомив його суть. І справа, за яку борються жінки, мені здається загальнолюдською.»
Ібсен поклав початок «новій драмі», і в очах Б. Шоу для сучасного глядача він набагато важливіший, ніж видатний Шекспір: «Шекспір виводив на сцені нас самих, але в далеких для нас ситуаціях. Ібсен задовольняє потребу, не втамовану Шекспіром. Він подає нас самих, але нас у наших власних ситуаціях. Те, що трапляється з його героями, трапляється і з нами».
Ібсен, за словами Б. Шоу, «наполягає на тому, щоб вища мета була натхненною, вічною, такою, що безупинно розвивається, а не зовнішньою, незмінною, фальшивою. не літерою, але духом. не абстрактним законом, а живим спонуканням».