Розвиток української культури у 2й пол. 19 ст

Коротко та головне про Розвиток української культури у 2-й пол. XIX ст. ЗНО

 

Освіта. Освітянська реформа 1864 р. передбачала пе­ретворення всіх типів початкових шкіл у загальноосвіт­ні початкові народні училища, що сприяло уніфікації навчального процесу. Університетський статут 1863 р. надавав університетам широку автономію, проте ста­тут 1883 р. повертав жорстку регламентацію та кон­троль над діяльністю університетів. В Україні вини­кали і вищі навчальні заклади інших типів. У 1874 р. відкрито учительський інститут у Глухові, Південно-Ро­сійський технологічний інститут в Харкові (1885), Ки­ївський політехнічний інститут (1898) та ін.

Наука. Успіхи мовознавства пов’язані з діяльністю М. Сумцова, Б. Грінченка, О. Потебні. Історичне знан­ня розвивали В. Антонович, А. Кримський, Д. Яворницький, М. Грушевський. У становленні юриспруденції провідна роль належала О. Кістяківському. Фундато­ром сучасної хімії був М. Бекетов. У 1886 р. в Одесі зо­олог І. Мечников і мікробіолог М. Гамалія заснували першу вітчизняну бактеріологічну станцію. Розвиток військово-польової хірургії був пов’язаний з діяльніс­тю М. Пирогова. Піонером аерокосмічних досліджень став М. Кибальчич.

Література. 50-60-ті рр. XIX ст. – етап етнографічно­го реалізму. В цьому жанрі працювали прозаїки П. Ку­ліш, М. Вовчок, байкар Л. Глібов, поет Ю. Федькович. 1870-80-ті рр. започаткували епоху «великого» реаліз­му. Українська реалістична проза подолала етнографічність, розпочавши дослідження ширшого кола про­блем. Визнання набувають твори І. Нечуя-Левицького, П. Мирного, Б. Грінченка, І. Франка. Кінець XIX ст. позначився появою нових тем та жанрів (філософська поема, нарис, соціально-побутові, психологічні повісті та романи, історичні драми тощо).

Театр та музика. Перший професійний український театр – «театр корифеїв», відкрився у м. Єлисаветград (м. Кропивницький). Біля його витоків стояли М. Кропивницький та М. Старицький. Видатними театральними актора­ми були М. Садовський, М. Заньковецька, К. Саксаганський, І. Тобілевич.

С. Гулак-Артемовський створив першу українську на­ціональну оперу «Запорожець за Дунаєм» (1863). В цей час з’являється музичний твір, якому судилося стати на­ціональним гімном України – «Ще не вмерла Україна» (1863, муз. М. Вербицького, сл. П. Чубинського). Вели­кий внесок у розвиток української музики зробив М. Лисенко. Розкрилися таланти композитора і диригента М. Леонтовича та оперної співачки С. Крушельницької.

Живопис. Домінує рух до реалізму. Велике значення мала творчість «художників-передвижників» – Товари­ство пересувних художніх виставок (1870). Центральне місце у їх картинах належить сценам з мальовничою українською природою, опису героїчних подій та народних обрядів. До «передвижників» належали К. Трутовський, М. Пимоненко, М. Ярошенко, І. Рєпін (картини на козацьку тематику, зокрема епохальна «Запорож­ці пишуть листа турецькому султану»). У 80-90-ті рр. XIX ст. провідне місце в образотворчому мистецтві по­сів пейзажний живопис (В. Орловський, К. Костанді, С. Васильківський).

Архітектура та скульптура. У 2-й пол. XIX ст. архі­тектурі притаманна еклектика – комбінація елемен­тів з різних стилів. У скульптурі цього часу затвердив­ся реалізм. Набуває поширення жанрова скульптура, основоположником якої став Л. Позен.

Дати

1865 р. – відкриття Новоросійського університету.

1882 р. – відкриття першого професійного театру у Єлисаветграді.

Запам’ятайте

Реалізм – мистецький напрям, прибічники якого прагнуть до найдокладнішого опису спостережених явищ без їх іде­алізації.

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: