“Салдацький патрет” читати дуже скорочено
Невелике гумористичне оповідання з повчальним змістом.
Жив на світі майстерний маляр Кузьма Трохимович. Його картини виглядали дуже реалістично – майже як живі. Одного разу Кузьма вирішив довести собі свою ж майстерність, тому намалював на стіні сараю корову отця Микити. Корова видалась настільки справжньою, що отець Микита довго кликав свою улюбленицю до себе, аж доки не підійшов ближче і не побачив що це лише малюнок. Звичайно, він трохи розсердився на Кузьму, але маляр був задоволений собою і своїми вміннями.
Один багатий пан забажав аби Кузьма намалював йому солдата для городу – ворон розганяти. Маляр майстерно вимальовував портрет і доволі швидко завершив роботу. Щоб перевірити наскільки добре впорався з завданням він спочатку повіз портрет солдата на ярмарок. Всі, хто бачили солдата, думали, що він справжній. Дехто з людей знімав перед ним капелюха, дехто кланявся. Недалеко від портрету сховався Кузьма. Він те і діло реготався з комічності цієї ситуації.
Аж тут місцевий швець Терешко запримітив, що солдат несправжній, а лиш намальований. Помітив він це по тому, що неправильно були намальовані чоботи. Кузьма перемалював і знову виставив портрет на оглядини. Але Терешко помітив, що мундир намальований не так – ґудзики не так як треба.
Тут Кузьма не витримав та й каже йому: “Швець знай своє шевство, а у кравецтво не мішайся”. На тому і розійшлися.