Антитеза – це протиставлення двох слів або словосполучень, протилежних за своїм змістом.
Внаслідок подібного порівняння думка письменника набуває більшої гостроти й виразності.
Загалом антитеза означає гостре протиставлення образів або суджень, протилежних по суті, але з’єднаних між собою загальним внутрішнім механізмом або змістом. У літературних творах антитеза – це узгодження контрастних або зовсім протилежних характеристик образів або понять, яке підсилює імпресію від прочитаного, робить текст яскравіше та цікавіше.
Антитеза не обов’язково буде складатися з антонімів – це можуть бути образи, слова у переносному значенні, які у вірші створюватимуть враження протилежних явищ
Приклади антитези:
«Думав, доля зустрінеться — спіткалося горе» (Т. Шевченко).
«Усі ми в золоті і голі» (Т. Шевченко).
«У тій хатині, у раю, // Я бачив пекло…» («Якби ви знали, паничі»Т. Шевченко).
«Ситий голодного не розуміє» (прислів’я)
«Багатство дме, а бідність вдвоє гне».(прислів’я)
“Всякий, хто вище, то нижчого гне, — Дужий безсильного давить і жме, Бідний багатого певний слуга, Корчиться, гнеться пред ним, як дуга.” (І. Котляревський)
Принцип антитези лежить в основі роману «Війна і мир» Л. Толстого, поеми «Давня казка» Лесі Українки.