Символічні образи в поемі
Джорджа Байрона «Мазепа»
Символічні образи поеми
Образ природи: «дика країна», у якій «дикі степи», «дикий праліс», «дика площина» | Символічні образи, що створюють емоційний, романтичний образ України, що є вільною, але ще не освоєною землею. Пейзажі показують «дику природу», зображення якої теж має символічне значення. Бурхливі потоки, потужні хвилі, сильні вітри уособлюють пристрасті, що охопили самого героя |
Образ долі | Переслідує усіх героїв. Доля відвернулася від шведів під Полтавою, від короля Карла XII, прирікши його на втечу. Доля не лише звела Мазепу з Терезою, подарувавши йому таке сильне кохання, але й розлучила їх (адже Мазепа нічого не знає про подальшу долю своєї коханої). Так само доля врятувала його, принісши в Україну, і зробила Мазепу гетьманом |
Образ бойового коня, «дикого коня» | Символ удачі, людської долі. Тому стає зрозумілим, чому Карл XII втрачає своїх коней (доля відвернулася від нього), а Мазепа зберіг свого коня (доля до нього прихильна). Символ і нестримної пристрасті майбутнього гетьмана, і фатальної долі, і втілення смерті, що очікувала Мазепу, і кари небесної за його вчинок (порушення подружньої вірності), і символ несхитної волі, що є в Мазепи і яка й приводить його до гетьманства. Із цим образом нерозривно пов’язаний і образ України, яка постає вільною країною, що повинна рухатися в майбутнє |
Образ вершника Мазепи | Символ неспокійної душі, нескореної сили, постійної небезпеки, уособлення вільної людини; символ свободи, нації |
Образ сонця | Сонце супроводжує героя — то піднімається, то заходить. Воно символізує життя, яке то покидало, то поверталось до гетьмана |
Отже, Дж. Н. Ґ. Байрон творчо підійшов до опрацювання історичного матеріалу. Поема поєднує історичну правду та авторську вигадку, сповнену романтичного колориту. Поема розкриває трагізм гетьмана: вчорашній володар булави, людина, яка перебувала на вершині соціальної піраміди, волею долі та обставин стає вигнанцем на своїй землі та змушений тікати. У сюжеті наскрізними є непередбачуваність майбуття, боротьба за виживання й перемога сили духу.
С. Д. Павличко писала: «Вольтер, а за ним і Байрон помилялися, уважаючи Мазепу польським шляхтичем, який випадково потрапив в Україну. Однак у цій помилці була своя романтика… У чужих землях Мазепа завойовує владу, славу, навіть королівський титул. це романтичний міф, на якому частково позначилася особистість самого Байрона, який у чужій країні — Італії — став карбонарієм, а потім прагнув приєднатися до Болівара в Перу чи очолити або хоча б об’єднати національно-визвольний рух Греції».