Володимир Рутківський “Сторожова застава” читати скорочено
Під приводом молодого Олешки Поповича відвідники повернулись до Римова. Там на них вже очікував шанований всіма дід Овсій, що був постійно чимось невдоволений та старший застави Ілля Муровець. Дід Овсій, як завжди, почав придиратись до Олешка, тому що той довгий час не повертався. Олешко ж повідав, що неподалік зібрались половці. Ілля почав збирати дружину, та раптом прискакав гінець зі звісткою, що половці напали на сусідню Воїнь. Муровець не довго думаючи зібрав військо зі 150 чоловік та вирушив на поміч. Дід Овсій залишився за старшого та разом з молодою дружиной Поповича – хлопці 10-16 років, охороняв заставу. Муровець прямуючи до Воїні зустрів лящівецьку дружину, яку вів Михтодем Хижий, та вони разом дали відсіч половцям, наступивши з різних сторін.
Допомогти їм приєдналась і дружина з Воїня, і половці почали відступати за Сулу. За ними ніхто не гнався, бо хан Андак взяв у заручники Святослава – сина Володимира Мономаха. Якщо вони перейдуть за річку, у хана буде повне право вбити княжича.
У 20-му сторіччі поблизу села Воронівка був Чортів Яр. Мешканці побоювались туди ходити, так як існувала легенда, що там чорти водяться, і тому з печери доносяться моторошні звуки. Під час суперечки місцевих хлопців з приводу існування історії їхнього краю, Вітько Бутенко вирішив довести, що така є.
Вирішивши відвідати печеру у Чортовому Яру, Вітько сподівався знайти наконечники стріл чи, може, щось схоже на них. Хлопець прийшов до печери, поставивши на видне місце картину з трьома богатирями, що була однією з його улюблених. З картини на юного хлопчака дивився Ілля Муромець, Добриня Микитович та Альоша Попович. Раптом Вітько почув дивний звук та з переляку вибіг з печери, вирішивши, що це його друзі жартують, він повернувся назад. Проривши у печері прохід, хлопець опинився у самому центрі битви.
Олешко Попович змагався з половцями, що оточили його, і ось раптом один з ворогів запримітив Вітька і ринув у його бік. На що Вітько засвітив ліхтарем йому прямо у вічі, половець злякався, почав кричати «Змій» та тікати, а разом з ним й інші. У ту ж хвилину Олешко зв’язав Вітька й проліз у печеру. Звідти він побачив вертоліт, сприйняв його за змія, тому швидко завалив камінням печеру, забрав Вітька й рушив до Римова.
Олешкові назустріч вже їхав дід Овсій з дружиною, він хотів допомогти у битві з половцями. При зустрічі йому розповіли про змія і втечу половців, тому Вітька одразу повезли до Городища. Вітько очікував побачити рідне село Воронівку, та чекало на нього зовсім інше старовинне селище. Хлопець зупинився біля одного двору й повідомив, що саме тут має стояти його хата, вояки здивувались, бо це ж був двір сестри Іллі Муромця – Меланки, у котрої кілька років тому викрали сина Мирка, що був того ж віку що і Вітько. Доїхавши до Городища, Ілля Муромець вирішив розпитати Вітька про те, хто він є та звідки родом, та їм завадила Меланка, що з’явилася з криками «Невже мій любий Мирко повернувся», і одразу ж забрала хлопця до себе.
Меланка мешкала разом з донькою Росанкою, яку пристрасно кохав Олешко. Мати з донькою почали говорити з Вітьком і зрозуміли, що це не їх Мирко. Вітько розповів їм як усе було, і Росанка збагнула, що він є їх нащадком. Меланка вирішила захистити хлопця від інших, тому для усіх він став «Мирком що повернувся додому» та тепер з ними й живе.
Увечері приїхав у гості Ілля Муромець разом з Олешком. Вони хотіли поговорити з Меланкою, щоб забрати Мирка до молодшої дружини. І тут хлопець зрозумів, що Олешко то є Альоша Попович, а Ілля Муромець також справжній. Зранку Мирко прокинувся через гучне лаяння діда Овсія, бо вночі у нього покрали черешні.
Послухавши все це, він пішов снідати, після цього вирішив втекти з Римова, щоб повернутись назад у своє століття, та його по дорозі зупинила варта й повернула до хатини Меланки, що на той час вже дуже розхвилювалась. Олешко у Городищі тренував молоду дружину у якій було близько 30 юнаків. Лидько був самим дужчим серед усіх. Він колись бува кращим другом справжнього Мирка, то ж і зараз Вітько, він же Мирко, добре поладили з Лидьком й почали спільні тренування.
Через деякий час повернувся Ілля Муромець, узяв разом з собою діда Овсія, Олешка й Мирка та вони рушили до печери. По дорозі Олешко поранив дику кішку рись, за що дід Овсій дав йому наганяй, бо це тварина, що є найсильнішим хижаком їх місцевості. Прямуючи далі вони зустріли вивідника Жилу, місцевих половців з Горошина, що допомагали римовцям. guru.net.ua Доїхавши до зміїної гори, вони зрозуміли, що далі йти немає куди. Мирко побачив свого ліхтаря, та одразу подарував його Олешкові й розповів, що насправді звати його Вітько. Муромець дав наказ нікому не розголошувати цю таємницю.
Рухаючись назад у місто, Олешко вчився користуватись ліхтариком, освічуючи дорогу попереду. Мешканці міста подумали, що то на них напав змій та ринулись на допомогу. Олешко швидко вимкнув ліхтарик, сказав, що мужньо боровся та переміг змія й тепер для всіх він став справжнім героєм.
Прокинувшись наступного дня, Мирко разом з дідом Овсієм рушили на спостережну вежу, де той пообіцяв відпустити хлопця, як тільки знову з’явиться прохід у печеру. Та раптом, Мирко помічає, що у бік Римова мчиться загін вершників, тому вони одразу піднімають дружину захищати місто. Цей загін виявився на чолі з Володимиром Мономахом, який потім віддав похвалу Іллі Муромцю, що так швидко зібрали дружину.
По дорозі Ілля Муромець повідав князю про те, що його син у полоні, і ось раптом на Володимира Мономаха напала та сама рись, яку раніше поранив Олешко. guru.net.ua Князь самостійно захистив себе від хижака. Олешко увечері пішов тренуватись стрільбі з лука, щоб більше не повторити помилку та образу вбити тварину. Наступного дня вранці Олешко прийшов по Мирка, щоб піти на тренування, та й тим часом побачився з коханою Росанкою.
Лидько був серед усіх юнаків найсильнішим, та ось Мирко робить прийом з карате та в одну секунду перемагає його, а потім й інших хлопців з дружини. Навіть Олешко не зміг протистояти прийому Мирка. Після чого, йому показали їх бойові вправи, що у наш час звуться – гопак.
Ранком одного дня дід Овсій попросив Мирка про допомогу, бо вночі хтось знову крав черешні, й він бажає спіймати крадія. Лишені сліди вказують на те, що це все доросла людина. Мирко допоміг діду нарвати у відро черешні та вони разом рушили до Городища. Прийшовши туди, дід Овсій почав бити Олешку, бо вважав, що це він крадій, та Ілля Муромець захистив його і вони усі разом сіли їсти ягоди.
Дід Овсій дав Мирку доручення, вночі стерегти черешні від злодіїв, і ось Мирко охороняючи дерево й побачив як Олешко ходить на вечерниці до Росанки, а Ілля Муромець лазить по черешні до діда. Крадія було виявлено, та Мирко допоміг йому нарвати ще черешень з самого верху дерева, після чого вони сіли й довго гомоніли про усяке.
Одного разу Олешко вирішив Іллі Муромцю продемонструвати свою вправність у боротьбі. Він використав прийом Мирка з карате й одним махом уклав велетня на землю. Звичайно, що це викликало у Муромця злість й той наздогнавши Олешка набив його нижче спини.
До Римова наблизилась орда половців, тому мешканці почали готуватись до оборони фортеці. Миркові довелось побувати на заставі у плавнях, тому що її обороняла молодша дружина, яку очолив дід Овсій. Після чого, дід звозив Мирка у самий центр плавнів, щоб показати Велесові (болотяний дідько), аби той його не чіпав. Насправді ж, ніхто того Велеса ніколи не бачив, а лише передавали моторошні плітки про його існування із роду в рід.
Приїхавши додому, Мирко розмовляв з Росанкою про брата діда Овсія, якого колись давно розтоптали коні половці і дід Овсій вихожував його, після чого він став потворним та всі його лякались. Потому дід Овсій оселився у Римові, а де дівся брат – невідомо.
Половці перейшли Сулу та їм дали опір сили Римова. Рутеня був велетнем серед половців, та вирішив викликати Іллю Муромця на двобій, та той не поспішав. Та його почали обзивати боягузом, то ж він вмить ринувся на половців, а за ним й усе його військо. Половці такого не очікували, тому швидко відступили. Та все ж двобій Рутеня стався, але з Олешком, який його й вбив. Під час переслідування римівцями війська половців, кінь Мирка ринувся уперед і його захопили у полон.
Мирко став заручником одного з половців – Смоква. Він відвів хлопця до сина хана Курича – Андака. У цей час половці дізнались, що Мирко з’явився зі змієвої гори, тому розпитують усі деталі. Та Мирко вигадав історію, що ніби Олешко полонив змія, зараз тримає його у голоді, щоб той потім напав на половців.
Римівці вирішують вночі визволити Мирка з полону, Олешко вмикає ліхтар, а Ілля Муромець починає ревіти як змій, і разом вони нападають на табір Андака. Половці злякались і почали тікати, тим часом Лидько врятував Мирка. Андака римовці узяли в полон та забрали з собою. Під час битви діда Овсія ранили у плече. Він звернувся до Ілля Муромця з проханням поховати його під каменем у Городищі. Існувала легенда, що там спочивав перший руський ратай Микула Селянович.
Меланка вихожувала діда Овсія, готувала для нього шкварки, та горнятко з ними вкрав пес Бровко й відніс до болота. guru.net.ua Мирко побачив це й побіг за псом, перед ним розгорнулась картина, як Бровко віддає шкварки Велесу. У цей час до Мирка підійшов дід Овсій, й сказав забути усе, що він щойно побачив.
На наступний день Римов відвідали княжі дружинники й очолював їх Добриня. Почалася нарада між воїнами з приводу наступних дій щодо печенігів. Важливо було з’ясувати які у них наміри, та ні в якому разі не пропускати їх далі Римова. Приєднався до розмови й дід Овсій, який повідав про таємні канали на болоті, які дозволяюсь потрапити до будь-якої місцини. Інколи, він разом з Печенігом і Велесом їх змінюють. Дід Овсій дав пораду їхати до Горошина на зустріч з Печенігом. По дорозі половців направити хибним шляхом й з’ясувати, які вони мають наміри.
Олешко, Мирко та ще кілька воїнів вирушили у Горошин. Там Попович усім розповів, як він мужньо приручив змія. Звичайно, це був хитрий план, щоб місцеві жителі розповіли це половцям й ті ще більше почали боятись. Далі вони рушили до Печеніга, де Олешко поспілкувався з ним, і той вирішив показати Мирку і Жилі невеличкий проток у очеретах, який дає змогу потрапити до Римова.
Далі хлопці пішли углиб земель, та вже за Хоролом розійшлись й почали пильнувати за степом, сидіти у розвідці. Попович раптом бачить половців, та вирішує дізнатись звідки вони, тим часом Мирка разом з Жилою відправляє до Печеніга, який показує швидкий шлях до Римова. Їм необхідно було сповістити Добрині нову інформацію. Прийшовши до Горошина, вони натрапляють на чотирьох половців серед яких головним був Оверко, і він наказує віддати їм Мирка.
Тим часом, Олешко реалізує свій план по порятунку княжича Святослава, який він до цього обговорив з Мономахом, Муровцем та дідом Освієм. За планом, княжич Святослав мав їхати на полювання, де він би стрибнув у річку й більше не виплив. Половці подумають, що він втонув, а Святослав буде ховатись у корені дерева, де його й забере Попович. Олешко витягнув повністю змерзлого Святослава з води, відігрів й передав своїм воїнам, що мали доправити його до Києва.
Події у Горошині розгортаються невдало для римовців: Жилу вбивають, а Мирко застрибує у човен-плоскодонець й втікає у плавні, та його переслідують половці. На допомогу приходить Велес й ховає хлопця у своїй бобровій хатці, та разом з тим вбиває п’ятьох половців, що переслідували Мирка. До Велеса прийшов дід Овсій, щоб забрати Мирка. Він розповів, як половці вбили Печеніга, й сказали усім, що то був Велес.
Всі повернулись до Римова, й продумають влаштувати для Андака втечу, щоб той повідав половцям, наче вони покинули Римів, та насправді, герої влаштують засідку.
Андака з міста вивів дід Овсій і той рушив до своєї орди.
Добриня разом с Муровцем та усіма воїнами влаштували засідку у лісі, чекаючи доки половці почнуть наступати на Римів. Тим часом, до Мономаха було відправлено гінця, з проханням про допомогу.
Першими до Римова прийшли вивідники, та дід Овсій вискочив з лісу й поскакав до міста, щоб відвернути їх увагу від лісу. Вже майже доскакавши до міста, йому у спину влучила стріла, дід помираючи прохав поховати його під каменем та доглядати Велеса. Під час похорон, Муромець попрохав, коли прийде його час, щоб його поховали також під каменем.
Наступного дня почалася битва на чолі з Муровцем, Поповичем та Добринею. На початку перемога була за римівцями, та нові половецькі орди все прибували й прибували, чим значно збільшували натиск. У русичів сили закінчувалися й вони почали програвати. Половці вирішили обійти їх болотом, та з’явився Велес і став на перешкоді.
Олешко переміг у двобої з Андаком. На допомогу русичам з’явився загін із Воїня. У ході битви, Мирко помічає Смоква і починає переслідувати його й навіть зміг поранити. Олешко заступає шлях Смокві й наказує Лидьку доправити Мирка до змієвої нори. Мирко почав залазити у нору, й останнє що він побачив перед тим як втратив свідомість, що прибуло військо Мономаха.
Прийшовши до тями Мирко (Вітько) вже був у своєму столітті. Він побачив своїх батьків та друзів, які здались йому так схожі на жителів Римова, що він зрозумів – кожен є нащадком людей тих часів. Як тільки Вітькові полегшало, він дізнався, що битву з половцями було виграно. Далі він разом з хлопцями прийшов до каменя та розкопав його, там були вибиті імена Іллі Муромця та діда Овсія, яких з часом переховали у Києво-Печерську Лавру.
Автор: Під’яблунський Афанасій
Матеріал надано для публікації лише на порталі Guru.net.ua від 27.11.2019
Дуже сподобалося