“Вікентій Прерозумний” короткий зміст
“Казкова повість про пригоди, яких зазнав піонер Віка, єдиножди сумнящеся у доцільності обов’язкової освіти і возомниша о собі премного.”
Розділ І
Жовтневого полудня брів учень четвертого класу Вікентій (Віка) додому. Він зайшов у скверик, згадав, як його сьогодні викликала класний керівник Людмила Петрівна і вичитала за погане навчання у школі. Йому, як завжди, у приклад поставили Мишка і Сашка. Віка сидить і думає, навіщо вигадали це навчання і так багато задають домашнього завдання. Він помічає табличку з написом, що тут знаходиться пам’ятка старовини ХІІ-ХІІІ століття. І уявляє, як, напевно, було добре у старовину, коли не було що вчити, а він, якби потрапив у той час, був би найрозумнішою людиною.
Коли Віка вже вертався додому, звернув увагу на дошку об’яв. Одна з них була написана на клаптику зошита і від руки про те, що в цей день приїздить продавець чудес і буде приймати з 14:00-15:00 у приміщенні пункту прийому склопосуду.
Віка дуже здивувався, адже всі знали дядька, який працював у пункту, як злого і постійно невдоволеного. Та вирішив сходити і подивитись.
Коли Віка зайшов у середину там був молодик із дженджуристою борідкою та довгим волоссям. Він сказав Віці, що може виконати будь-яке його бажання, та коли Віка почав просити для себе канікул чи виправити двійки, продавець чудес сказав, що йому потрібно щось важливіше і тому він сам загадає одне з бажань Віки. Потім продавець бажань щез, а з’явився приймальник склопосуду і почав кричати на Віку.
Віка побіг від нього і впав у яму, та коли виліз з неї то зрозумів, що опинився в іншому місці.
Це було старовинне місто ХІІ-ХІІІ століття.
Розділ ІІ
Коли Віка спробував пройти до міста, його схопила варта як шпигуна Юхимки Лихого. Один з вартових на коні доставляє Віку до князя. Там коня забирає одноліток Віки, а його проводять до зали. Там сидить князь, писар і боярин Онисим, який одразу почав приставати до Віки. Та Віка згадав своє ранішнє бажання і почав розповідати князеві про електрику, автомобілі, літаки, телевізор, скло, радіо та інше. Він справив те враження на яке і сподівався, князь одразу назвав його найрозумнішим мужем, якого він знав. Князь попросив стати Віку наставником княжича, який зовсім не любив вчитися. Князь пожалував Віці будинок з челяддю, золоту гривну, назначив своїм першим міністром і влаштував учту (свято) на честь дорогого гостя.
Розділ ІІІ
До терема князя зібралися всі вельможі, накривали столи всілякими єствами і князь весь час вихваляв Віку і просив залишитись назавжди. Віка відчував себе щасливим і уявляв, як в 20 столітті на історії будуть вчити про нього Вікентія Прерозумного (адже Мудрим вже був Ярослав). Коли накривали на столи, Віка побачив, як Онисим підклав ногу хлопцеві (який забирав коня, коли привезли Віку) і хотів його покарати за те, що той розсипав страву. Віка вступився за нього і хлопця відпустили.
Коли свято було у розпалі, князь спитав Віку, коли той почне їх навчати всім тим премудростям про які він розповідав. Віка сказав, що може прямо зараз. І тоді почалося. Писар, який записував кожне слово за Вікою, почав читати, що Віка розповідав. Спершу спитали про автомобіль, та виявилось, що Віка не розуміє, як працює двигун і з чого він складається, і тому побудувати князеві його не зможе. Потім прийшла черга телефона, електрики, телевізора і так далі, а Віка тільки розводив руками і все нижче опускав голову, так як нічого він створити не міг.
Онисим разом з іншими боярами почали обурюватись, називати Віку брехуном, самозванцем і вимагати стратити його. Князь також вже не підтримував Віку і наказав арештувати його до наступного дня, коли він вирішить, що з ним зробити. На останок князь забрав у Віки гривну. Віку забрала охорона і повела у в’язницю.
Розділ ІV
Коли Віку вивели, прибіг Онисим і велів замкнути Віку в іншому місці, так як хотів йому помститися. Коли Віка сидів у своїй новій в’язниці, то почув зітхання молодого княжича, який казав собі “навіщо навчання і як, напевно, було добре в старовину, коли не потрібно було так багато вчитись”. Віка почав думав про слова княжича і свої власні.
Потім Віку спас хлопчик Линько, якому Віка допоміг під час свята. Линько вивів його до муру міста і допоміг перебратися через нього за допомогою мотузки, а потім дав на згадку глиняного свистика-півника.
Коли Віка був за муром міста, то почув крики Онисима, який організував погоню за втікачем. Віка почав тікати і знов впав у яму, в якій був коли тікав від приймальники склопосуду. Коли Віка розтулив очі, то побачив, що він стоїть у приміщенні пункту прийому склопосуду. На нього почав кричати приймальник і Віка знову побіг. Але цього разу дивився під ноги, щоб знов кудись не потрапити. Коли ж Віка зупинився і розчепірив пальці лівої руки — побачив глиняний свистик-півник… Щасливий Віка побіг додому до мами й тата, дмухаючи у свистик.