Шолом-Алейхем
«Тев’є-молочар»
Філософські проблеми у повісті
Образ людини з народу, людини праці завдяки таланту Шолома-Алейхема виростає у значну, майже епічну постать. В образі Тев’є уособлено образ єврейського народу, який, незважаючи на всі злигодні, що йому судилися, не пригнічений почуттям приреченості, а сповнений оптимізму та життєвої сили. Тев’є з радістю працює на землі, міцно стоїть на ній, він фізично й морально здоровий, життєлюбний.
Автор особливо підкреслює почуття людської гідності у Тев’є, а також глибинну народну мудрість. Цитуючи з єврейських священних писань, він перефразовує їх, по-своєму коментує. Наводить він і чимало єврейських та українських прислів’їв і приказок. Він дає поради донькам, але й доньки вчать його. Він розмірковує над їхніми долями й доходить думки: «А що таке єврей і не єврей?» та «Чому вони мусять бути такі роз’єднані?..» У фіналі він проголошує: «Поки душа в тілі — вперед, Тев’є!»