Шолом-Алейхем
«Тев’є-молочар»
Історична тема повісті
Тема історичного зламу, який пройшов крізь долю людини й народу на межі XIX-XX ст.
Нові віяння в країні часто застають Тев’є зненацька, адже не тільки наступ капіталізму змінює звичний для нього устрій життя, а й революція 1905 р., і реакція, якій ця революція поступилася місцем.
Усе нове проникає в дім Тев’є через його дочок. Батько зовсім не готовий до змін: руйнується патріархальна родина, і вже не традиційний сват улаштовує сімейне щастя дочок Тев’є, а вони самі обирають свою долю. Біди переслідують Тев’є: нещасливі його дочки, помирає від горя дружина, його самого виганяють із рідних місць.
ця людина прагне зрозуміти, звідки приходять до нього нещастя. Гострий язик Тев’є не жаліє нікого, чутливе батьківське серце відкрите для благородних поривань його дочок. Страждають діти — страждає й він. Як він переживає за Бейлку, добре розуміючи, що постійні приниження — не шлях до щастя! І саме її чоловік першим, ще до урядника, замислює вислати Тев’є із рідної країни, тому що йому соромно мати тестя-бідняка. Тев’є часто замислюється над несправедливістю в житті: «Хіба я не така ж людина, як вони? Чи не було б справедливо, слово честі, щоб Тев’є теж хоч раз виїхав улітку на дачу?»
Останній події Шолом-Алейхем присвячує чи не найгіркіші сторінки повісті: «Був би я молодший хоч би років на двадцять, і жила б іще моя Голда, <…> був би я той самий Тев’є-молочар, що колись, <…> я б так легко не піддався! Я б опирався, бився б до крові!». Тев’є усією своєю сутністю прив’язаний до батьківщини, до рідної землі, до своїх сусідів-селян, йому не раз доводилося вступатися за них перед урядником. А тут усі відвернулися від нього, що видно зі слів: «Якщо громада так ухвалила, то сперечатись не доводиться: мабуть, ви знаєте, що Тев’є у вас заслужив, щоб ви знищили до пня все його майно й всю його худобу.»