Як бути з національними традиціями та звичаями якими сучасна молодь усе менше цікавиться?
На мою думку, надзвичайно важливо виховувати наступні покоління в дусі наших дідів і прадідів, передавати їм традиції та звичаї, які впродовж століть викарбовувались українським народом.
По-перше, традиції та звичаї — це найменші елементи, які об’єднують окремих людей в один народ, в одну націю, вони охоплюють усі ділянки суспільного, родинного й релігійного життя. Наприклад, наша родина щороку, готуючись зустрічати Різдво Христове, створює в домі атмосферу затишку й тепла. Святвечір для нас особливо урочистий: ми з мамою готуємо дванадцять традиційних страв. Сідаючи вечеряти, молимося й поминаємо всіх померлих родичів і знайомих, ушановуючи весь свій рід.
По-друге, традиції та звичаї безпосередньо впливають на духовну культуру народу, розвивають народну творчість, що виявляється в прислів’ях, піснях, думах, приказках, казках і легендах. Через них український народ передає свою мудрість наступним поколінням. Наприклад, народна легенда про те, що від батьків, які не дотримуються звичаїв, народжуються діти-вовкулаки, спонукає нас уважніше ставитися до народного досвіду.
Отже, у скарбниці українського народу є різноманітні традиції та звичаї, які несуть у собі мудрість поколінь. І ми маємо навчати дітей усіх традицій, які передавали нам бабусі й дідусі для того, щоб зберегти єдність нації і її здобутки.
Кількість слів: 183