Варіант 1
Кількість слів: 253
Мода й мистецтво завжди йшли пліч-о-пліч. Мені здається, що мистецтво справді тісно пов’язане з модою й навіть якоюсь мірою підвладне їй.
Свою думку підтверджую аргументами. По-перше, людина, а отже, і її діяльність значною мірою залежить від середовища, у якому вона існує. Тобто людина створює шедеври відповідно до свого часу й під впливом реалій тієї чи іншої епохи (а мода — одна з таких реалій).
Яскравим прикладом може бути живопис кінця дев’ятнадцятого — початку двадцятого століття. Тоді основним напрямом у мистецтві був реалізм. А в центрі уваги художників — буденне життя з його проблемами й людськими думками. Гідним представником тієї епохи є український художник Олександр Мурашко. Він автор таких неперевершених картин, як: «Селянська родина», «Похорон кошового», «Праля». Ці полотна є типовими для реалізму того часу, тобто відповідають моді.
По-друге, мода — поняття мінливе. А це означає, що завжди з’являється щось нове, а старе потроху забувається. Історія дає безліч прикладів цього. Свого часу прославилися такі співаки й автори пісень, як: Олександр Вертинський, Володимир Висоцький, Віктор Цой, Тарас Чубай, Володимир Івасюк, Андрій Макаревич… Хто з моїх однолітків зараз шаленіє від їхньої творчості? Напевно, ніхто, бо смаки змінилися — ми слухаємо «Океан Ельзи», уважаючи хіти цього гурту мистецтвом. Хоча і їхня популярність мине. Можливо, щось із модного нині стане своєрідною світовою класикою, як твори групи «The Beatles», або окрасою національного мистецтва, як Івасюкова «Червона рута». А решта буде популярним упродовж короткого часу.
Отже, мода дійсно впливає на мистецтво, яке формується відповідно до епохи; у мистецтві, як і в моді, відбуваються постійні зміни, а найкращі з творів певного стилю, певної епохи стають класикою.
Варіант 2
Кількість слів: 268
Мода так чи інакше відіграє певну роль у житті кожного. Та чи впливає вона на мистецтво? Як виявляється їх взаємодія? Мені здається, що досить складно відповісти на поставлені запитання, не проаналізувавши взаємозв’язки цих явищ.
З одного боку, безцінні надбання людства назавжди залишаться в пам’яті та матимуть своїх прихильників. Час не в змозі зруйнувати шедеври мистецтва, а нова мода не здатна їх затьмарити й перекреслити.
Яскравим прикладом того, що мистецтво, створене багато років тому, буде жити та розквітати, незважаючи на час і модні канони, є захоплення моєї подруги Марії. Дівчина відкрила для себе рок-музику, коли батько подарував їй платівку з піснями всесвітньо відомої британської групи «The Beatles». Хоч однолітки божеволіли від музики Адель і Ріанни, Марія отримувала справжню насолоду від пісень легендарного гурту, не зважала на те, що записи британців не були популярні серед її друзів. Згодом юна прихильниця року заснувала клуб, де всі охочі ділилися відомими їм фактами з життя виконавців рок-пісень і вивчали невідомі сторінки їхньої творчості.
З іншого боку, під впливом примітивної моди дехто починає нехтувати, а згодом і зневажати надбання світового мистецтва, руйнуючи те прекрасне й неповторне, що майстер подарував світові.
Приклад цього — суспільство, зображене в оповіданні Рея Бредбері «Усмішка». Світ, байдужий до краси, утрачає моральні цінності й божеволіє. Здичавілі люди кидаються на чудовий портрет Мони Лізи й розривають його на тисячі шматків. Клаптик з усмішкою Джоконди, який опиняється в руці хлопчини, є звинуваченням варварству, нагадуванням про те, що мистецтво потрібно оберігати й шанувати.
Отже, кожна епоха має своїх митців, наділених неабиякими талантами. Вони й створюють вічне мистецтво, непідвладне модним канонам. Проте витвори майстрів залишаться в пам’яті лише тоді, коли ці здобутки цінуватимуться та оберігатимуться