Твір «Чи всі успішні люди – кар’єристи?» до ЗНО

Варіант 1

Кількість слів: 294

Курсивом виділено аргументи (докази)

Я переконана, що ні в якому разі не можна називати успіш­них людей кар’єристами. На підтвердження цієї думки можна знайти чимало доказів. Я ж зупинюся лише на двох, на мій по­гляд, найвагоміших.

Успішним є той, кому вдалося самореалізуватися в улюбленій справі, хто перебуває в злагоді із собою й зі світом, має певність у тому, що він робить, позбавлений суєтності, заздрощів, гонитви за почестями. Тоді праця дає і високі результати, і відчуття потрібності іншим, і творчу наснагу, і насолоду — усе те, без чого неможливо почуватися щасливим. І кар’єра в такої людини є не са­моціллю, а закономірним свідченням її досягнень, авторитету. Тих, хто мав відповідні заслуги й моральне право підніматися життєвими щаблями, чимало. Серед них, наприклад, відомий український кардіохірург Микола Амосов, який пройшов шлях від звичайного лікаря до академіка.

Насправді негативне забарвлення є в обох частинах тлумачен­ня значення слова «кар’єризм». Воно характеризує тих, для кого на першому місці не справа, а власна слава, визнання, імідж. Без­умовно, на тлі тих, хто для корисливої мети не гребує хабарами, підлабузництвом, інсинуаціями, цілеспрямовані й працелюбні честолюбці здаються набагато привабливішими. Та спільне в них усе-таки є: через поспіх, метушливість, заздрощі, необдумані вчинки, прагнення будь-що бути першим і ті, і ті менш за все ду­мають про загальні інтереси. Можливо, саме тому їхні успіхи сумнівні або навіть ідуть на шкоду спільній справі. Яскраві при­клади цього бачимо й у художніх творах. Так, недоліки честолюб­ства як провідного мотиву діяльності переконливо показані в об­разі князя Ігоря зі «Слова про Ігорів похід». Справді, завчасний виступ проти половців і поразка Ігоревого війська відкрили во­рогам дорогу на Київську Русь, ослабили могутню державу.

Таким чином, успішні люди не бувають кар’єристами: статус і відзнаки для них не головне, а їхня кар’єра зумовлена інтересами справи. А кар’єристів, які женуться за славою (а не заздрощі, рев­нощі, поспіх, необдуманість учинків), навряд чи можна назвати успішними.

Варіант 2

Кількість слів: 226

Курсивом виділено аргументи (докази)

Я категорично не погоджуюся з думкою, що кар’єрист — це людина, яка ставить свої інтереси вище суспільних. Я вважаю, що це особистість, яка ставить кар’єрні зростання й успішність на перше місце, проте її мотивацією можуть бути як егоїстичні мате­ріальні бажання, так і громадські ідеали.

По-перше, людина самореалізується у світі незалежно від того, бажає вона задовольнити суто власні чи загальні потреби. Інколи саме громадські інтереси є мотивацією для кар’єрного зростання.

Яскравим прикладом такої особистості може бути Нельсон Мандела. Південноафриканський правозахисник виступав за права чорношкірих ще в коледжі, вів активну політику й був ув’язнений за організацію збройного опору. Після звільнення Нельсон змінив свої методи боротьби на мирні й знову повернув­ся в політику. За роки свого президентства він зробив ряд ре­форм, що мали на меті подолання соціальної та економічної не­рівності в Південній Африці.

По-друге, цілеспрямованість, наполегливість і працьовитість є не свідченням егоїзму, а проявом сили волі й прагненням досягти по­ставленої мети. Саме ці риси характеру є запорукою успіху.

На підтвердження такої думки прикладом може бути головний герой твору Валер’яна Підмогильного «Місто». Степан Радченко, вирісши в селі, переїхав до міста навчатися, уже в інституті пішов працювати й, урешті-решт, став відомим письменником. Саме плід­на праця й наполегливість забезпечили героєві успіх.

Отже, виходячи з наведених аргументів, можна зробити висно­вок, що високо піднятися кар’єрними сходинками людина може, керуючись як суспільними, так і громадськими інтересами; ціле­спрямованість, працелюбність, рішучість і наполегливість є ви­значальними рисами успішної особистості.