Кого ж називають людиною з великої літери, – популярних і видатних людей чи тих, хто має якісь певні людські якості?
Варіант 1
Кількість слів: 233
На мою думку, людину роблять Людиною її шляхетні моральні якості й добре серце.
По-перше, це здатність розуміти інших людей, співчувати їм. Це є основою краси людських стосунків, першим кроком до взаємоповаги. Без цих рис людина перестає навчатися чогось нового, поступово деградує.
Яскравим прикладом художнього втілення думки про життя для блага людей є головний герой твору Івана Франка «Перехресні стежки» адвокат Євген Рафалович, який із розумінням ставився до простого люду, перешкоджав суддям чинити кривду, обстоювати інтереси багатіїв. За це його й поважав народ, бо Рафалович із розумінням ставився до його проблем і, навіть не вимагаючи грошей, прагнув їх справедливо вирішити.
По-друге, це здатність любити всім серцем. Недарма кажуть, що любов — велика сила. Прикладом цього може бути твір Лесі Українки «Лісова пісня». Лукаш, незважаючи на заборони матері, зустрічається з Мавкою, лісовою красунею. їхнє кохання пережило багато незгод, але все ж таки наприкінці твору після забуття спалахує знову й рятує душу Лукаша від темряви.
Ці якості ідеально поєднуються в такій значній історичній особі, як митрополит Йосип Сліпий. Ще змалечку батьки привчили його любити людей незалежно від їхніх расових, релігійних або соціальних належностей, бо люди — Божі творіння, і тільки Він має право судити. Навіть у вигнанні священик продовжував допомагати людям, його молитви приходили слухати тисячі людей.
Зі сказаного можна зробити висновок, що людиною з великої літери ми називаємо того, хто має шляхетну душу, здатний до безкорисливого служіння людям, хто має добре серце й щедро ділиться своєю любов’ю.
Варіант 2
Кількість слів: 236
Я вважаю, що визначальними рисами справжньої людини є індивідуальність і духовність. Ти можеш просто існувати, банально проживати день за днем, ходити на роботу, виконувати свої обов’язки, їсти, спати. Але тоді ти не людина, а істота. Життя людини сповнене сенсу.
По-перше, людина здатна до усвідомлення свого буття, мислення й аналізу, здатна самовдосконалюватися. Наприклад, Мераб Мамардашвілі — відомий мислитель двадцятого сторіччя — писав, що ми є тією мірою, у якій ми самостворюємося, тобто наше життя залежить тільки від нас самих і ні від кого більше. Ми самі є творцями нашого майбутнього. Саме тому в найкращих школах сучасності величезну увагу приділяють самовихованню.
По-друге, кожен із нас має свій унікальний внутрішній світ. Розвиток homo sapiens пов’язаний із виникненням (ще задовго до нашої ери) релігійних вірувань і різних видів мистецтва, які прямо свідчать про притаманну нам духовність. Через мистецтво, що є важливою складовою культури, людство пізнав власну унікальність. Прикладом цього може бути те, що проблема духовності людини, її моральної досконалості в різних ракурсах відображена й у багатьох творах образотворчого мистецтва, і в художній літературі. Так, у поезії Тараса Шевченка «Минають дні» справжнє життя поет уявляє саме як духовне буття, де основною є потреба «жити, серцем жити і людей любити».
Таким чином, суттєвою особливістю людини є не належність до певного біологічного виду, а унікальність і неповторність її внутрішнього світу. Людина з великої літери здатна до самоусвідомлення й життєтворчості, вона творить культуру, прагне осягнути красу та добро й вимірювати власне буття в системі їхніх координат.