Мені важко визначити, чи дійсно мистецтво контролюється певними панівними вподобаннями та смаками, чи це явище незалежне від моди й змінюється в процесі свого самобутнього розвитку, а не під впливом суспільної думки.
З одного боку, стилі в мистецтві, що панують зараз і навіть ті, що були у двадцятому столітті, кардинально відрізняються від тих, що цікавили людей в інші часи. Темп життя пришвидшився, наука пішла далеко вперед, тому й література, живопис, музика — усе зазнає певних змін, зумовлених розвитком суспільства.
Яскравим прикладом таких змін може бути антиутопія Рея Бредбері «451 градус за Фаренгейтом». У цьому романі автор зображує суспільство, у якому заборонені книжки, де популярними стали комікси та беззмістовні, примітивні шоу. Усі більшість свого часу проводять зі стінами, які розмовляють, а між собою майже зовсім не спілкуються. Усю літературу почали спалювати після того, як люди припинили читати. Такі наслідки були зумовлені зміною стилю життя.
З іншого боку, картини відомих художників, сонати й симфонії композиторів-класиків і книжки багатьох письменників минулого залишаються не менш цікавими й потрібними й у наш час. І хоча з’являються нові твори мистецтва, люди повертаються до вічної класики.
На підтвердження такої думки можна навести безліч прикладів, проте я хочу звернути увагу на твори Жуля Берна. Здобувши славу в дев’ятнадцятому столітті, він і тепер захоплює широку аудиторію своїми науково-фантастичними творами, як-от: «Навколо світу за 80 днів», «П’ятнадцятирічний капітан», «Діти капітана Гранта», «Двадцять тисяч льє під водою».
Отже, питання про те, чи залежить мистецтво від сьогоденних смаків, від моди, є неоднозначним. Безумовно, не можна заперечувати впливу суспільного життя, але існують і такі твори мистецтва, над якими час не владний.
Кількість слів: 257