Тарас Бульба – знаменита історична повість Н. В. Гоголя, у якій він оспівує народного героя, який воює за незалежність народу. За часів письменника, кріпосне право все ще порабощало уми людей, воно процвітало і вважалося законним. Тому Гоголь звертав увагу своїх читачів на вільну і незалежну Запорізьку Січ – еталон для волелюбних і самостійних людей, чиї думки, бажання і вчинки не були підвладні царського режиму.
Тарас Бульба – центральний герой твору, він – справжній воїн, досвідчений, сміливий, безстрашний. Він – справжній патріот, який любить рідний край і рідну землю. Все своє життя провів старий козак у боротьбі з гнобителями дорогої вітчизни – поляками, турками, татарами. Тому, коли його обирають отаманом, він намагається бути безстрашним командиром і справедливим батьком для своїх братів по зброї. Він дає їм поради, допомагає покращитися, підбадьорює.
Бульба – сильний і хоробрий чоловік, мужній і безстрашний керівник, природжений стратег і вмілий воїн – стає зразком для козаків. Головний герой має двох синів, яких виховує в дусі того суворого часу. Він обожнює своїх синів, але ховає ніжні батьківські почуття, щоб зробити з молодих людей справжніх запорожців. Навчає їх військовому мистецтву, бажаючи бачити їх сильними і відважними, прищеплює їм любов до батьківщини і свободи. Милуючись синів у вченні і бою, задоволений батько подумки хвалить їх і радіє, що росте гідна зміна: “та це буде згодом добрий полковник!”
Яке ж було горе цього славного козака, коли його син Андрій, полюбивши полячку, стає зрадником! Скільки сорому, розчарування і болю відчув нещасний батько, дізнавшись про зраду сина. Побачивши його, воює на боці ворогів проти своїх братів, Тарас вимовляє знамениті слова: “Я тебе породив, я тебе і вб’ю”, – і власноруч карає сина за зраду. Але на цьому особисті прикрощі мужнього козака не закінчуються – страшною смертю помирає його другий син Остап. Тарас Бульба не встигає допомогти йому, він спостерігає за жахливими тортурами нещасного, і його серце розривається на частини. Батько намагається підтримати свого мужнього дорослої дитини під час його мук, ризикуючи при цьому своїм власним життям. Після смерті сина козацький отаман жорстоко мстить полякам за його смерть, але з часом сам потрапляє в полон і мученицьки вмирає. Всі його останні думки – про своїх бойових товаришів, про їхню майбутніх перемогах, про незалежну славній батьківщині.
Читаючи повість “Тарас Бульба”, я захоплювалася мужністю і хоробрістю старого козака. Його поведінка і доблесть – зразок для будь-якого військового. Його любов до рідного краю і відданість товаришам – еталон для будь-якої людини. Нелегко мені було сприйняти вбивство сина, здійснене головним героєм. Воно говорить про те, що Тарас Бульба був цілком відданий своїй ідеї, що він ставив вище сімейних уз пута обов’язку. Не всім дано бути такими самовідданими і повністю впевненими у своїй правоті і в своїх ідеалах.