Повість “Тарас Бульба” відноситься до розряду історичних і оповідає події з життя запорізьких козаків. Центральним героєм повісті є старий козацький полковник, отаман, завзятий воїн Тарас Бульба. Він був одним з кращих козаків у Січі вірою і правдою захищав свій народ і православну віру. Все життя він провів у битвах і не уявляв життя без них. Борг перед вітчизною для цього героя був на першому місці. По відношенню до товаришів він також виявляв вірність і відданість, любив їх більше життя. Важливе місце в серці Тараса Бульби займали його сини: Остап і Андрій. Він мріяв виростити їх такими ж відданими і сміливими воїнами.
Обидва сина герой вчилися в столиці. Як тільки вони повернулися додому, він вирішив відправити їх у Запорізьку Січ для проходження служби. Так як сам дуже сумував за такий вільного життя і запорізьким товаришам, Тарас вирішив їхати з ними. Опинившись на Запорожжі, він з радістю познайомив синів з своїми товаришами і від душі пишався ними. Адже і Остап та Андрій були здоровими і ставними воїнами. Вони швидко зайняли перші місця в боях і довели, що гідні зватися сини Тараса Бульби. Битви в основному велися проти польських загарбників, які намагалися зайняти міста України.
В одному з таких боїв головний герой втратив молодшого сина. Андрій був закоханий у молоду полячку. Дізнавшись, що вона та її сім’я в біді, кинувся допомагати їй. Згодом виявилося, що цим вчинком він зрадив батька, брата, товаришів і батьківщину. Його кохана замінила йому вітчизну, вона стала його основним боргом. Андрій не зміг залишити її і навіть подався в загін поляків. Такої ганьби Тарас Бульба не зміг знести і вбив власного сина.
Незабаром він втратив старшого сина. Остапа полонили поляки і відвезли на страту до Варшави. Тарас всіма силами намагався визволити сина і до останнього сподівався якось допомогти, але не зміг. Незважаючи на таке тяжке горе, він до кінця пишався сином. Адже Остап помер героєм, захищаючи свою батьківщину. Доля Тараса Бульби трагічна. Він втратив обох синів: одного – як героя, другого – як зрадника. Останнє, на мій погляд, більш трагічно. Головний герой так і не зміг змиритися з тим, що його син був зрадником. Сам він також загинув від рук поляків наприкінці повісті, але перед смертю встиг врятувати своїх товаришів.