Твір «Невже й мистецтво підвладне моді?» до ЗНО

Варіант 1

Кількість слів: 291

Як на мене, мода й мистецтво, незважаючи на численні їх взаємозв’язки, мають абсолютно різну природу й закономірності розвитку, що й унеможливлює диктат моди в мистецтві.

Для такого твердження є серйозні підстави. По-перше, мистец­тво — це вияв єства людини, її духовності. Унікальне поєднання таланту й життєвого досвіду митця, його сумління й відповідаль­ності за те, щоб передати в музиці чи в поезії, у скульптурі чи на полотні неповторність власного художнього відкриття, стати «безсмертним дотиком до душі» (Ліна Костенко) — ось у чому сутність мистецтва. І навіть тимчасове невизнання твору, який надто відрізняється від модних чи панівних у певний час смаків, не може знищити ні пристрасного натхнення автора, ні художньої вартості його творінь. Прикладів цього в історії мистецтва не бракує. Так, Вінсентові Ван-Гогу за життя вдалося продати лише одну картину, а нині його вважають одним із найвидатніших митців світу.

По-друге, мода стосується переважно іміджу, а визначається інтересами промислових корпорацій, що отримують зиск, вико­ристовуючи прагнення людей здаватися (бути — не обов’язково!) успішними, значущими, сучасними, привабливими в основному за допомогою зовнішніх атрибутів. У зв’язку з цим згадаймо хоча б про дитячі іграшки. Наприклад, лялька Барбі, а згодом Кен і до­рогі аксесуари для них, розрекламовані як престижні, «статусні» для дівчаток, дали шалені прибутки виробникам.

По-третє, будь-який зовнішній тиск на митця — з боку влади, ідеологів, спонсорів, моди — обмежує свободу творця, дозволяє ма­ніпулювати ним. Яскравим є образне втілення цієї думки в поемі Лесі Українки «Давня казка»: поет, головний герой твору, від­мовляється від «золотих лаврів», обминає «золотії тонкі сіті», які змусили б його забути про власне призначення, а основою щас­ливої творчої долі вважає волю й вірність власним ідеалам.

Отже, справжнє, вічне мистецтво не підвладне моді. Основою художньої творчості є унікальний духовний світ геніальної осо­бистості, а мода слугує інтересам великого капіталу. Залежати від моди означає для митця втратити свободу творчого самовира­ження, власну неповторність.

Варіант 2

Кількість слів: 288

Я переконана, що справжнє мистецтво ні за яких обставин не може бути підвладне моді; більше того; усяке намагання написа­ти картину або вірш, створити скульптуру або музику, керую­чись при цьому тенденціями моди, може призвести лише до того, що матимемо сурогат, а не мистецький твір.

На користь цієї думки є чимало вагомих аргументів. По-перше, мистецтво неповторне, як і його колиска, і доба народження. У йо­го основі — натхнення та творчий пошук маляра, письменника, композитора, скульптора, які прагнуть осягнути те нове, що з’яви­лося в довкіллі й у свідомості людей певного часу, і передати його за допомогою відповідних художніх образів. Мистецький твір унікаль­ний, спроби зробити щось подібне є зазвичай дешевими підробками. За прикладами не треба далеко ходити. їх безліч і в історії, і в су­часному житті. Пригадаймо хоча б численних епігонів Івана Кот­ляревського, яких захопила можливість описати сучасні їм реалії в подібному до «Енеїди» творі. їхні імена відомі нині хіба що дослід­никам літератури початку дев’ятнадцятого століття. А класикою, справжнім шедевром стала саме «Енеїда» Івана Котляревського, якому вдалося в бурлескно-травестійній поемі глибоко й непов­торно висвітлити різні аспекти тогочасного життя українців.

По-друге, орієнтація на масові смаки, на зовнішні атрибути, популярність, тиражування подібного — на все те, що невіддільне від моди, є згубною для мистецтва, якому притаманний індивідуа­льний творчий пошук. Яскраве художнє втілення цієї думки зна­ходимо в повісті Миколи Гоголя «Портрет», головний герой якої художник Чартков, прагнучи стати модним, відомим і визнаним, поступово втратив свій дар і, знищивши в собі митця, не творив, а руйнував красу.

Таким чином, не можна створити вічних, по-справжньому вар­тісних творів мистецтва, якщо орієнтуватися на моду, прагнучи популярності. Мистецтво неповторне, унікальне, як і кожна епо­ха, воно виникає з внутрішньої, духовної потреби талановитої особистості; мода мінлива й недовготривала, вона виявляється переважно в зовнішніх формах; те, що є природним для моди, згубне для мистецтва.