Слово здатне, як бумеранг, повертатися до того, хто його вимовив
Варіант 1
Кількість слів: 269
Я вважаю, що слово — це невидима для ока блискавична зброя, дуже подібна до бумеранга, бойового й мисливського знаряддя австралійських аборигенів. Але й відмінна: вона набагато потужніша, її породжує й запускає в дію кожен із нас і, улучивши в когось чи ні, вона повертається назад, описуючи власну траєкторію.
З одного боку, для вияву сили слова-зброї майже не існує часових або якихось інших меж, у ньому надія на захист, але й побоювання за те, хто й коли ним скористається. Та й саме спілкування нагадує гру із зарядженою зброєю, яка невідомо коли й куди вистрелить. Яскравим художнім підтвердженням сказаного є поезія Лесі Українки «Слово, чому ти не твердая криця?». Лірична героїня твору вважає, що слово-зброя «в руках невідомих братів» може стати поштовхом до позитивних змін у суспільстві й захистом від тиранії. А в мініатюрі російського поета Федора Тютчева вчувається тривога, коли він пише про неможливість передбачити, «як слово наше відгукнеться».
З іншого боку, добре відомо, що правдиве, добре слово сіє злагоду й любов на землі; зле й брехливе породжує ненависть, зневіру, лицемірство й цинізм — зло, що його можна порівняти хіба що зі зброєю масового знищення. Приклади маніпулятивного впливу слова, на жаль, у наш час знайти неважко. Передвиборчі кампанії політичних партій, секти, лжепророки й організатори бозна-яких тренінгів і пустопорожніх семінарів намагаються обплутати людей павутиною облуди, прагнучи наживитися або загарбати чуже. Яскравий приклад — анексія Криму, яку російська пропаганда чомусь називає визволенням, або неоголошена війна, яку сором’язливо називають АТО.
Отже, ми маємо пам’ятати, що слово — це зброя. Воно, як клинок, шабля, меч, гармата, бумеранг, напалм, може вбити, а може й дезорієнтувати, зомбувати людей. Щоб цього не сталося, маємо плекати його в любові, очищати від брехні.
Варіант 2
Кількість слів: 256
На мою думку, порівняння слова зі зброєю австралійців є цікавим. Це своєрідна зброя, здатна нести і добро, і зло. Вона, маючи величезну силу, і вражає, і так само, як бумеранг, повертається до того, хто його кинув, з у стократ збільшеною позитивною або негативною енергією.
Наведу аргументи, що підтверджують слушність цієї думки. Деякі слова здатні на чудеса. Вони надихають людину, розраджують у скрутній ситуації, спонукають на сміливі вчинки й повертаються, зрештою, добром.
В українській літературі є чимало прикладів такого позитивного впливу слова. Згадаймо хоча б епізод з автобіографічної кіноповісті Олександра Довженка «Зачарована Десна», коли колядники виспівують долю маленькому Сашкові. Якщо до хлопчика змалечку зверталися як до героя-козака, який нізащо не кине свого коня, як до вірного побратима, — зрозуміло, що він просто не міг не вирости доброю, щирою й сильною людиною. Посіяні в душу добрі слова надихнули його на творчість, яка збагатила й наш народ.
Ось ще один доказ на користь висловленої тези: необачне слово може мати непередбачувані наслідки й здатне сильно вразити людину, закарбуватися в неї в душі назавжди. Щоб підтвердити цей аргумент, наведу приклад із буденного життя. Досить часто можна побачити картину, коли батьки залякують дитину: «Будеш поводитися погано — віддам міліціонеру!» Усі розуміють не-серйозність цих слів. Усі, крім малюка. Страх бути покинутим, недовіра до світу вже оселилися в нього в душі. Минуть роки — і батьки будуть бігати від психолога до психолога зі своєю вже чималою дитиною, якій складно адаптуватися в соціумі.
Отже, силу слова важко переоцінити: воно може стати як джерелом натхнення, так і зброєю зла. Тому маємо відповідально ставитися до кожного слова, розвивати культуру спілкування.