Старий козак, Тарас Бульба, втратив обох своїх синів. Смерть Остапа в повісті “Тарас Бульба” стала переломним моментом: після того Тарас зник, а через деякий час з’явився знову з козачим військом. Грабував і палив він міста, щоб помститися за смерть улюбленого сина. Причиною смерті Остапа були нелюдські тортури польських катів.
Остап був гідним сином свого батька. Він проявив себе в бою, серед інших запорожців був на хорошому рахунку. В одній з битв під містом Дубно Остап жорстоко помстився польським воїнам за те, що ті вбили курінного отамана. Козаки, вражені таким вчинком, вибирають Остапа своїм новим отаманом. Остап відрізнявся холоднокровністю, але разом з тим і розсудливістю. Він наказав запорожцям триматися подалі від стін міста, що врятувала багатьом життя.
Але Остапа полонять: кілька найсильніших воїнів накинулися на нього одночасно, сили покидали молодого козака, і він більше не міг опиратися. Полонених запорожців чекала смерть. Страту Остапа в “Тарасі Бульбі” проходила на площі, публічно.
Туди сходився весь народ. І черні, незважаючи на голод, і знатним вельможам було цікаво дивитися на козаків. Деякі обурено і з жалем говорили про майбутні муках, але все одно стояли до закінчення кари.
Козаки йшли небоязливо, не похмуро, але з якою-то тихою горделивостию, попереду всіх був Остап. Але чому люди, яких довгий час тримали у темниці, яких чекає болісна смерть так смиренно приймають таке положення речей, чому не намагаються втекти? Запорожці не кланяються народу. Ця сцена надзвичайно важлива для розуміння основної ідеї твору і вираження теми. Козаки йдуть на страту з усвідомленням того, що вони захищали свою свободу. Для запорожців смерть у бою або ж загибель за праве діло вважалася честю.
За стратою Остапа Тарас Бульба спостерігав з натовпу. Що відчував батько, знаючи, що зараз станеться? Про це можна тільки здогадуватися. Остапа повинні були стратити першим. Він зупинився, подивився на інших козаків і, піднявши руку, голосно сказав: “ Дай же, Боже, щоб усі, які тут стоять єретики, не почули, нечестиві, як мучиться християнин! щоб ні один з нас не промовив жодного слова!”
Тарас пошепки схвалював поведінку сина. Так вчинив справжній козак, мужній і незломлений захисник свободи. Остап сміливо ступив на ешафот. У тексті твору не описуються самі тортури. Сказано тільки, що вони були нелюдяно жорстокі. Остап тримається до останнього: ні звуку, ні крику не було чути. Не здригнулося його обличчя і коли кат почав ламати кості в руках і ногах. Моторошний хрускіт був чутний на площі, пані відверталися і закривали очі, але ні слова не промовив запорожець.
Коли борошна майже закінчилися, сила та витримка почали залишати Остапа. Він обвів очима натовп, але не бачив жодного рідного обличчя. Раптом він почав шкодувати про те, що помре ось так от, у чужому краю, безвісно.
Не хотілося йому бачити заплакану і причитающую дружину, або мати, для якої бачити смерть сина було рівносильно смерті. Ні, Остап лише хотів бачити поруч із собою такого ж міцного і сильного козака, щоб той підбадьорив його.
“І впав він силою і вигукнув душевної немочі:
– Батьку! де ти! Чи чуєш ти?”
Цим закінчується епізод страти. Аналіз смерті Остапа в “Тарасі Бульбі” дозволяє сказати, що ця сцена надзвичайно важлива для розуміння суті всього твору. Не варто забувати, що Гоголь відбив ідеалізоване уявлення про минуле. Такий собі історичний міф. У повісті “Тарас Бульба” смерть Остапа розуміється як погибель вільної, чистою і хороброї душі всього козацтва, всього українського народу.