У житті багатьох молодих людей настає пора, коли вони покидають родинне гніздо й починають самостійно будувати нову родину. А є такі, які живуть з батьками до останнього дня. Щоправда, не завжди в злагоді. Який же варіант кращий?
Я переконана, що дорослій людині, яка вирішила одружитися, краще покинути батьківське гніздо й, покладаючись на власні сили, самостійно будувати родину. Щоб підтвердити цю тезу, наведу декілька аргументів.
По-перше, люди, які залишаються жити з батьками, настільки звикають до їхньої опіки, що вже не можуть жити самостійно. Як відомо, немає нічого сильнішого за материнську любов. Тому досить часто трапляється так, що мама не може випустити з-під свого крила навіть і сорокарічне чадо.
Яскравим прикладом, що підтверджує цей аргумент, може бути батько моєї подруги. Його сім’я живе з мамою, яка вважає священним обов’язком доглядати за своєю «дитинкою»: готувати їсти, прибирати, вирішувати за неї важливі питання, оплачувати із своєї пенсії рахунки. Сам же чоловік днями грає на комп’ютері, а вечорами відпочиває з друзями. До речі, постійної роботи не має й не шукає, своїй дочці достатньо уваги не приділяє.
По-друге, досить складно уникнути конфліктів між членами сім’ї, яка складається, по суті, з кількох родин, де можуть бути люди з різними інтересами й характерами.
На підтвердження цієї думки наведу приклад з української літератури. Ця проблема чи не найяскравіше відображена в повісті Івана Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я». Так, увесь дім, де жили Кайдаші, пронизували сварки: Мелашка й Мотря не могли знайти спільної мови з егоїстичною й лицемірною свекрухою, хоча й самі при цьому ідеальними не були (згадаймо, як вони ділили між собою ділянку). Звісно, і їхні чоловіки при цьому залишатися осторонь не могли, а батько від цієї колотнечі, як і зазвичай від усяких проблем, рятувався пияцтвом.
Отже, кожна людина в певну пору має покинути родинне гніздо й почати будувати нову родину. Ті, що не змогли вчасно залишити власну домівку, часто не бувають здатні відчувати відповідальність за свою родину й постійно залежать від батьків. У сім’ях, де всі живуть під одним дахом, нерідко панує дух чвар.
Кількість слів: 287