Творчість Джонатана Свіфта

Творчість

Джонатана Свіфта

Творчість Свіфта — важливий етап у розвитку англійського просвітницького реалізму XVIII ст. його сповнена обурення сатира таврувала вади сучасного йому світу, руйнуючи оптимістичні сподівання просвітників на майбутній прогрес. Свіфт критикував внутрішню політику Англії, висміював парламентську систему, засуджував колоніальні та загарбницькі війни, виступав проти релігійного фанатизму та невігластва. У «Битві книг» Свіфт висловив свої погляди на завдання літератури. Обов’язок письменника він убачав у тому, щоби приносити користь людям і збагачувати їх ідеями.

Свіфт — майстер алегорії. У своїх памфлетах письменник розповідає про реальне, буденне, використовуючи незвичайні, очуднені форми та образи.

Алегорію як сатиричний прийом письменник застосував і в «Битві книг».

Місце дії — бібліотека. Бібліотекар Бентлі, який віддає перевагу новим авторам, розкладає їхні твори на найзручніших полицях. Книги стародавніх авторів зчиняють бунт. Починається бій між «давніми» і «новими». «Старі» — Гомер і Піндар, Платон та Аристотель — поводяться гідно й мужньо; «нові» діють хоч і з запалом, проте не завжди розсудливо. «Давніх» підтримують боги Олімпу, «нових» — богиня Критика, донька Невігластва і Пихи. Поряд із Критикою виступають її діти — Марнославність, Безсоромність, Галасливість, Тупість і Педантизм. Триває бій.

Загальне визнання приніс Свіфтові памфлет «Казка діжки» — сатира на тих, хто бере участь у невпинних релігійних чварах. У памфлеті зображено прибічників трьох найпоширеніших у Англії форм християнства — католицизму, лютеранства (англіканська церква) й кальвінізму (пуританство). «Діжка», яка повинна відвернути увагу від «корабля-держави»,— це релігійні суперечки. Втягуючи народ у ці чвари і в такий спосіб відвертаючи його увагу від нагальних проблем, держава дбає про власну безпеку.

У своїх творах Свіфт приділяє багато уваги природничим та фізико-математичним знанням: устами героїв він докладно описує місцевості, дає математичні розрахунки об’єму, площі, змальовує облаштування фантастичного літального апарата — летючого острова.

У «Мандрах Гуллівера» згадано два супутники Марса, відкриті тільки в XIX ст.

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: