Українські землі у складі Великого князівства Литовського

Коротко та головне про Українські землі у складі Великого князівства Литовського (2 пол. XIV – 1 пол. XVI ст.) ЗНО

 

Велике князівство Литовське виникло у сер. XIII ст. Першим наступ на землі Південно-Західної Русі розпочав князь Гедимін (1316-1341). У 1340 р. на Волині вступив на престол його син Любарт. Литовську політику в україн­ських землях можна поділити на кілька етапів:

І етап (1340-1362) «оксамитове» проникнення. На­ступник Гедиміна Ольгерд (1345-1377) у битві на річці Сині Води 1362 р. завдає поразки Золотій Орді і приєд­нує до Литви Київщину, Чернігівщину, Переяславщи­ну, Поділля. Таким чином, на початку 60-х рр. XIV ст. під владою Литви опинилася більша частина території України. Місцевий люд підтримував литовців у бороть­бі з монголо-татарами і не чинив опору під час їх про­сування вглиб українських земель.

II етап (1362-1385) – «ослов’янення» литовців. На цьо­му етапі литовські правителі дотримувалися гасла: «ста­рого не змінюємо, нового не запроваджуємо». Руська мова була державною, зберігалися норми руського пра­ва, православна церква зберегла привілейоване стано­вище, панувала руська культура.

III етап (1385-1480) – поступова втрата автономії. Но­вий литовський князь Ягайло (1377-1392) з метою зміц­нення влади в країні та здобуття підтримки у боротьбі проти Тевтонського ордена погоджується на унію з Поль­щею. У 1385 р. в м. Крево була укладена унія, за якою Ягайло мав одружитися із польською королевою Ядвігою та отримати корону короля Польщі. Згодом Ягайло прийняв католицтво та приєднав литовські й руські зем­лі до Польщі, на яких також поширювалось католицтво. Упровадження унії зустріло опір частини литовської, української та білоруської шляхти. Очолив опозицію князь Вітовт (1392-1430), який фактично припинив виконувати умови унії з боку Литви, проте одночас­но обрав курс на обмеження автономії руських кня­зівств з метою побудови більш централізованої держави.

Після спільної з поляками перемоги у Грюнвальдскій битві над тевтонцями (1410), починається новий етап польсько-литовського зближення, який завершився укладенням Городельської унії (1413). За її умовами польський король давав згоду на те, що після смерті Вітовта Литовське князівство має стати окремою держа­вою, але у васальній залежності від Польщі.

У 1430 р. місцеві феодали за підтримки литовців оби­рають великим литовським князем Свидригайла Ольгердовича (1430-1440), який очолив боротьбу опозиції проти свавілля польських магнатів і католицької цер­кви. У відповідь на це поляки зайняли Поділля і Во­линь та оголосили Свидригайла недійсним князем. Із середини XV ст. починається перетворення україн­ських князівств на воєводства. У 1458 р. було створе­но окрему Київську митрополію, щоб послабити зв’язок православної церкви України та Білорусі з Москвою.

IV етап (1480-1569) – посилення литовсько-руської бо­ротьби за українські землі. У 1480 р. Московське князів­ство позбавилося контролю Орди й одразу почало зазі­хати на українські землі у складі Великого князівства Литовського. Початок XVI ст. минув у постійних литов­сько-руських суперечках. Скориставшись цим, у 1522 р. Москва відібрала у Великого князівства Литовського Чернігів і Стародуб. У 1558 р. розпочалася Лівонська війна, яка вкрай загострила ситуацію у регіоні.

Дати

1340 р. – перехід Волині під владу Великого князівства Ли­товського. Початок литовського проникнення.

1362 р. – битва на р. Сині Воді.

1385 р. – Кревська унія.

1471 р. – перетворення Київського князівства у воєводство.

Запам’ятайте

Унія – об’єднання, союз держав. Може бути персональною, тобто під владою одного монарха (Кревська унія) або реаль­ною — на засадах угоди між державами, або односторон­нього акта більш потужної держави.

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: