“В країні сонячних зайчиків” скорочено читати повість Всеволода Нестайка.
“В країні сонячних зайчиків” скорочено
Дід Маноцівник
Є у світі одна країна, де живуть самі лише руді і веснянкуваті. Зветься вона Ластовинія. Усі ластовинці дуже любили дітей. У головному місті Рудограді навіть спорудили такий величезний цирк, що вміщував усіх дітей з Ластовинії. Щонеділі там виступали найкращі артисти і тішили дітей. Ластовинці були дуже дружелюбні та працьовиті. Понад усе в Ластовинії цінувались жарти і хороша усмішка.
Та от одного разу трапилась біда – в ластовинську бухту “Будь ласка” причалило судно з жителями країни Хуліганії. Пірати одразу захопили всю країну. Хуліганці полюбляли знущатись з ластовинців.
Хоч як ластовини не намагались скинути владу хуліганіцв, але щоразу їхні повстанням закінчувались поразкою. Вирішено було врятувати хоча б дітей. Тут допоміг дід Маноцівник. Він був найповажнішим дресирувальником цирку. Він зібрав всіх дітей країні в лісі в колонії з назвою “Притулок маленьких друзів”. Будинок і подвір’я йому допомагали будувати мешканці лісу: слони, мавпи, дикообрази та інші. Жилося дітям в колонії дуже добре. Але одне було негаразд – вони сумували за батьками. Та і тут дід Маноцівник придумав як бути – він по черзі пропускав батьків у гості. Вони проводили день-два з своїми дітьми і повертались назад.
Веснянка
Серед усіх хлопчаків і дівчаток у колонії головним був Веснянка – він був найрудіший і мав найбільше васнянок. Його любили усі хлопчики і дівчатка. Найкращими його друзями були слон Бреус і мавпа Мандрика. Веснянка дуже полюбляв мандрувати і дід Маноцівник частенько відпускав його в ліс. І от під час однієї з таких мандрівок на Веснянку напали хулігани – Біль Каналія, Джон Дибуль і Том Павук. Вони, побачивши у лісі хлопчика, зрозуміли, що десь переховуються й інші діти і наказали Веснянці вести їх до схованки. Хлопчик не хотів зраджувати друзів і тому повів піратів вглиб лісу, подалі від притулку.
Він вже почав прощатись з життям, як несподівано піратів щось засліпило. Поки вони оговтувались Веснянка кинувся тікати. Аж надвечір він повернувся до притулку, де за нього всі вже почали хвилюватися. Він розповів про свої пригоди. Вночі він довго не міг заснути, але його заспокоїв дід Маноцівник. Минав час і пригода Веснянки стала потроху забуватись, але питання про те, що ж засліпило піратів так і лишилось без відповіді.
Незнайомець
Одного дня у ворота колонії постукав незнайомець. Він був закутаний у темний плащ, незважаючи на спеку і звався Мороком. Пана Морока поселили в 13 кімнаті на три дні. Дивна річ – коли його бачили, то пам’ятали про нього, коли ж не бачили – одразу забували. Дві ночі усім мешканцям притулку снились кошмари. Третього дня перебування пана Морока в колонії Веснянка підмітав біля його кімнати. Він ненароком заглянув у його кімнату і побачив, що пан Морок стоїть посеред кімнати. Ось він знімає свого плаща і – там нікого немає! Пан Морок ніби розчинився в повітрі. Веснянці чомусь одразу захотілось спати і він прямо біля кімнати і заснув.
Несподіванка
Прокинувшись вранці Веснянка ніяк не міг згадати як опинився під кімнатою номер 13. Він знову зазирнув у шпарину і тут же почув, що пан Морок кличе його. Веснянка увійшов і пан Морок повідомив його, що сьогодні йде з колонії і Веснянка мусить йти з ним. На диво хлопчик погодився! Але ще дивнішим було те, що його відпустив дід Маноцівник з цим дивним незнайомцем. Надвечір вони вирушили в дорогу.
Чарівне дзеркало
Йшли цілий день і було страшенно жарко. Веснянка вже ледь плентався від утоми. Але як тільки настала темрява пан Моок підхопив його і вони з шаленою швидкістю кудись полетіли. Не встиг хлопчик отямитись як вони зупинились в незнайомій місцевості – навкруги були гори, а попереду велике озеро. Незабаром озеро ніби вкрилось кригою і почало зменшуватись. А потім піднялось і стало сторч. Тепер воно було більше схоже на дзеркало. Пан Морок запитав Веснянка чи знає він щось про Країну Сонячних Зайчиків, бо саме вона лежить по той бік Чарівного Дзеркала і саме туди вони повинні потрапити. Тоді хлопчик згадав, що в дитинстві дуже любив пускати ці яскраві промінці. Відразу так тепло стало на душі від спогадів. Але тут Веснянка задумався: а чого це пан Морок хоче потрапити в Країну Сонячних Зайчиків?
Начальник Канцелярії Нічних Кошмарів
Настав час розкрити таємницю -насправді пан Морок був не хто інший, як сам Начальник Канцелярії Нічних Кошмарів і перший радник при дворі Королеви Глупої Ночі. Глибоко під землею існує Королівство Глупої Ночі, а пан Морок завідує там нічними кошмарами і є найдовіренішою особою Королеви. Крім того, Королева має ще друзів хмаровиків-громовиків, які допомагають їй насилати на землю темряву. З ними часто боряться Сонячні Зайчики. Королева ненавиділа Сонячних Зайчиків і пан Морок задумав знищити їхню країну. Він вигадав дуже хитрий план, про який знали тільки вони з Королевою. Потрібно було лише пробратись в Країну Сонячних Зайчиків, а це було ой як нелегко. Чарівне Дзеркало не пропускало сили темряви.
Але в Країні Сонячних Зайчиків існував закон: раз на сто років до них у гості крізь Чарівне Дзеркало міг пройти який-небудь хлопчик або дівчинка і гостювати там один
тиждень. Протягом цього тижня щасливий обранець міг, якщо забажає, навідатись додому, а потім знову повернутися в Країну Сонячних Зайчиків. Щасливець мусив мати
не більше десяти років, і в нього на душі не повинно було бути жодного лихого вчинку. До того ж на обличчі неодмінно мало бути точно двісті двадцять дві веснянки — не
більше й не менше.
Пан Морок знав про цей закон і почав шукати таку дитину і от нарешті він її знайшов – це був Веснянка.
Країна Сонячних Зайчиків
Веснянка тільки хотів розпитати пана Морока, як тут з дерева злетів великий пугач. На мить хлопчик злякався. Тут же пан Морок скинув плаща і зник. Веснянка одразу про нього забув і вирушив у Країну Сонячних Зайчиків. Тут виявилось неймовірно гарно! Квітли усі можливі квіти, було дуже світло і радісно. Веснянка підійшов до одного двору і побачив там бубусю і дідуся Сонячних Зайчиків. Вони одразу запросили його до обіду. А він був дуже дивним – Сонячні Зайчики харчувались лише запахом квітів і той, хто потряпляв до них, також починав вбирати квітковий запах замість їжі. Пообідавши дідусь Сонячний Зайчик Ясь вирішив показати Веснянці місто. Виявилось, що головною квіткою країни є кульбабка – вона найбільше схожа на сонце. Посеред міста стояла Вежа Сміху. Вона слугувала не тільки для розваг, але й для лікування, бо сміхом можна лікувати. Складалась вона повністю з кривих дзеркал. Веснянка насміявся досхочу.
У Палаці Чарівних Казок
Неподалік од Вежі Сміху височів Палац Чарівних Казок. Зайшовши туди, Веснянка дуже здивувався – тут були всі-всі персонажі казок. Барон Мюнхаузен і Старик Хоттабич грали в шахи. Аладдін чистив свою лампу. Кіт у Чоботях лежав на підвіконні й грівся на сонечку. Надворі було чути галас – то богатирі грали в футбол: і Альоша Попович, й Ілля Муромець, і Добриня Микитич. А Дядько Чорномор був суддею. Поряд з майданчиком на травці паслися Гидке Каченя, Золотий Півник і Курочка Ряба. Далі Веснянка зайшов до Дитячої кімнати і побачив тут Червону Шапочку, Дюймовочку, Попелюшку та багатьох інших. Тут же в палаці існувала школа для казкових персонажів, яку вони з задоволеням відвідували.
Веснянка помітив, що час від часу герої зникали і повертались. Дядечко Ясь пояснив, що вони направляються в казку, яку хтось у світі читає. Вони ж в казках мусять бути присутні.
Довго ходив Веснянка Палацом, але прийшов час повертатись.
Секрет Долини Щасливих Сновидінь
Надходив ранок і Веснянці прийшов час спати. Не дивуйтесь – в Країні Сонячних Зайчиків так заведено: вночі вони живуть в своїй країні, а вдень відправляються на землю працювати.
Дорогою до свого дому Дядечко Ясь розповів, що ще одною священною квіткою Сонячних Зайчиків є соняшник. А ще він розказав, що деякі Сонячні Зайчики лікарі – наприклад, в кабінеті в отоларинголога, який перевіряє горло. Врешті Веснянку вклали спати.
Прокинувшись, хлопчик не міг згадати що саме йому наснилось, але відчував, що повинен покинути Країну Сонячних Зайчиків. Він розповів про це дивне бажання дядечку Ясю, на що той відповів, що потрібно негайно з’ясувати що ж наснилось Веснянці. Тому дядечко Ясь привів хлопчика в Долину Щасливих Сновидінь. Саме тут, в квітках, були заховані всі сни. Довго Веснянка шукав свій сон, але врешті знайшов. Тут він одразу пригадав Пана Морока і довідався про його плани.
Виявляється пан Морок пробрався в Країну Сонячних Зайчиків у кишені Веснянки. Він задумав знищити своїх ворогів. Для цього, йому потрібно було розбити Чарівне Дзеркало, а зробити це міг лише Троль, що був ув’язнений в підземеллі під Палацом Чарівних Казок. Про все це Веснянка негайно розповів дядечку Ясю. Відбулась Велика Рада Сонячних Зайчиків, де вирішували що їм далі робити. Було вирішено відпустити Веснянка, який мав принести плащ Пана Морока. Так і зробили.
Братик Сяйвик
Веснянка швиденько зібрався в дорогу і, пройшовши крізь Чарівне Дзеркало, покинув Країну Сонячних Зайчиків. По той бік його вже чекав побратим Сонячних Зайчиків – Місячний Зайчик. Саме він мав показати Веснянці дорогу до плаща пана Морока. Його звали Братик Сяйвик і разом з Веснянкою вони рушили в дорогу.
Йшли довго і Веснянка стомився. Трохи перепочили. З голоду Веснянка ледь не з’їв вовчих ягід, але Братик Сяйвик вчасно його застеріг не робити цього. Пішли далі. Переходили через річку.
Зустріч з давніми знайомими
Перейшли ріку. Наставала ніч і прийшов час Братику Сяйвику відправитись на землю. Веснянка залишився ночувати в дуплі дерева. Вночі він почув дивні знайомі голоси біля дерева. Це виявились хуліганці Біль Каналія, Джон Дибуль і Том Павук. Вони мучили зайця. Хлопчику стало шкода сірого і він кинув в хуліганів шишку, чим і видав себе. Хулігани побачили його і стягнули з дерева. Вони давно хотіли помститись Веснянці за те, що тоді завів їх далеко в джунглі і от їм випала така нагода. Хуліганці запхали Веснянку в мішок і кудись потягли.
Печера “Тридцять три лиха”
Веснянку вкинули в якусь печеру. Тут було досить темно, але поступово хлопчик почав розрізняти усіх, хто є в печері. А печера виявилась переповнена хворобами! Тут були всі: Краснуха, Синюха, Біла Гарячка, Скарлатина, Грип, Вітрянка, Ангіна, Лихоманка і багато-багато інших. Веснянка зрозумів, що вони його не помітили і став обережно пробиратись до дверей. Але – один необережний крок – і всі хвороби звернули на нього увагу. Вони збирались на нього накинутись! Веснянка вже відчував як в нього піднімається температура. Але тут сталось диво – на допомогу прийшли Сонячні Зайчики. Вони знали, що Веснянка втрапив у біду і встигли якраз вчасно. Тут же почалась пісня хуліганців і прийшли вони самі. Вони почали ганятись за Сонячними Зайчиками, але хіба ж їх можна було спіймати? Тим часом Веснянка втік з печери.
Кінець “Відьминої мітли”
Тепер треба було знайти плащ пана Морока. Тут якраз показався заєць, якого Веснянка врятував від хуліганців. Він провів хлопчика до дерева омели – там на вершині “відбминої мітли” (так називають омелу) і був схований плащ. Веснянка з великими зусиллями дістав його і помітив, що починається дощ. Тому він вирішив одягнути плащ, щоб не мокнути. Тут він зразу й полетів (плащ був чарівний).
Він дістався до Чарівного Дзеркала дуже швидко, але не зміг крізь нього пройти. Спочатку він не розумів чому, але потім зрозумів, що справа у плащі. Зняв його і відразу пройшов крізь Чарівне Дзеркало.
Надзвичайні події в Палаці Чарівних Казок
Тільки-но Веснянка прибув в Країну Сонячних Зайчиків і привітався з дядечком Ясем як тут пан Морок одягнув свій плащ і пішов здійснювати свій хитрий план. Що тоді зчинилось! Всі квіти, біля яких проходив пан Морок в’яли, але добре, що вони знову розквітали, коли він йшов геть. А в Палаці Чарівних Казок стався переполох – всі герої побились і посварились, навіть найбільш мирні, тихі й спокійні.
Країну охопила паніка. Був оголошений воєнний стан. Тим часом пан морок вже пробрався в підземелля Палацу і повипускав усіх чортів, відьом і чудовиськ на волю! Добре, що герої казок швидко прийшли в себе і почали боротьбу з злими силами. Їх категорично не можно було знищувати – вони ж теж герої казок, тому було вирішено ловити їх, з’язувати і повертати в підземелля. Кожен герой мав свої обов’язки: Котигорошко командував загоном, що боровся проти семиголових драконів та зміїв; наймит Балда керував боротьбою з чортами; Кіт у Чоботях вів наступ на людоїдів; Старик Хоттабич та Аладдін боролися проти лихих східних джинів; Іванко-дурник повів війська на Бабу Ягу, злу Варвару та інших лихих жінок…
Нарешті всіх було спіймано і посаджено назад до підземелля. Веснянка тривожився – а де ж подівся головний злодій пан Морок. Але Котигорошко заспокоїв його – про нього попіклувались Сонячні Зайчики. Вони вигадали хитру пастку в яку пан Морок і попався. Пастка ця була заплутаним
лабіринтом, звідки неможливо вийти.
Всі ходи лабіринту зроблені з чарівних дзеркал. У лабіринт було пущено всього
лише один-єдиний промінчик сонця, але, відбиваючись від дзеркал, він так яскраво
освітлював увесь лабіринт, що якби заглянути туди, то можна було б осліпнути.
Жодної темної щілинки, жодної щонайменшої шпарочки, крізь яку міг би проникнути пан Морок, не було в лабіринті. Пан Морок був приречений вічно кружляти в цьому морі світла, не знаходячи виходу.
Світ звільнився від свого найстрашнішого, найвсесильнішого і найневловимішого
ворога. Важко описати радість, з якою зустріли цю звістку в Країні Сонячних Зайчиків.
Бенкетували цілу ніч, аж до світання, тобто аж поки сонячним зайчикам треба було поспішати на землю робити свої добрі справи.
Що було потім
Оскільки головного злодія пана Морока було ув’язнено, то хуліганці втратили свій вплив на ластовинців і змушені були тікати до себе додому в Хуліганію. Діти ж з “Притулку маленьких друзів” повернулись додому.
Сонячні Зайчики знищили печеру “Тридцять Три Лиха”, але хвороби встигли втекти і розлетітись землею. Та добре, що з ними боряться лікарі. Сонячні Зайчики так само думали що робити з Королівством Глупої Ночі, але вирішили його залишити, бо саме від нього залежить ніч.
Веснянка залишився разом з дідом Маноцівником в притулку. Старий дресирувальник вийшов
на пенсію і назавжди залишився жити в колонії. Дві старенькі няні теж.
І коли Веснянка повернувся, він приєднався до них і почали вони жити вчотирьох.
Порадившись, вони вирішили перетворити колонію на будинок праці і відпочинку для
дітей. Вони побудували в себе Палац Чарівних Казок (майже такий, як у Країні Сонячних Зайчиків). Тут і прекрасна бібліотека, де зібрані всі казки світу, і кінозал, в якому демонструються казкові фільми, і самодіяльний театр, і відеосалон з
кольоровими стереотелевізорами… І Вежу Сміху побудували з кімнатами кривих дзеркал. І Містечко Розваг з веселими каруселями, гойдалками та ігровими атракціонами. Отже нудьгувати тут було просто неможливо. Але весь час тільки
розважатися теж нецікаво. Тому й назвали вони свій будинок не лише будинком відпочинку, а й праці. Сюди
приїздять під час канікул діти з усієї Ластовинії та й з інших казкових країн. Тут вони відпочивають, граються, а також працюють.
Веснянка твердо вирішив, що, коли виросте, стане садівником. Його заповітна мрія — зробити так, щоб у його рідній країні було стільки ж квітів, скільки він бачив там, за чарівним дзеркалом, щоб його країна стала такою ж квітучою й казково прекрасною, як і Країна Сонячних Зайчиків.