“Весно, весно, без меж і без краю…” Аналіз

Зарубіжна літ.

Аналіз вірша “Весно, весно, без меж і без краю…” Блока наведений в цій статті.

Вірш О. А. Блока «Весно, весно, без кінця і без краю …» був написаний 24 жовтня 1907, він входить у цикл «Закляття вогнем і мороком». Вірш наповнений оптимізмом, має символічне значення, що знаменує настання нового етапу, періоду в історії Росії. Сприйняття життя, миру у Блоку оптимістичне, незважаючи на його суперечливість:

За тортури й погибель — я знаю –
Все приймаю!.. І знову! І знов!

Ліричний герой знаходить обладунки в «враждующей встрече» з життям, що веде до заповітної мрії. Саме життя постає в жіночому образі «в вітрі шаленім, коси-змії».
Вся складність і суперечливість життя зображується Блоком у вигляді цілої системи її взаємовиключних один одного сторін, протилежних емоцій: неудача- удача, ненависть- любов, плач- сміх та ін.
У вірші можна простежити так звані ключові слова, опорні точки композиції. Тут таким елементом є дієслівна форма «приймаю», яка неодноразово повторюється.
Думки і почуття ліричного героя, його моральна позиція отримують оцінку в образі автора.
Домінуючим образотворчим засобом у вірші є повтор: “Весно, весно, без меж і без краю”

Складне й суперечливе ставлення до різних явищ і сторін життя, душевна роздвоєність передається за допомогою антитези: ненависть, прокльони, любов.
У творах поета створюється як би особлива метафорична мова, своєрідна друга ступінь мови над звичайною, тобто мова символів. Таке у вірші зображення життя-спочатку, у перших чотирьох строфах, звичайне, а потім символічне:

Ось, розвіявши в вітрі шаленім
Коси-змії, ти мчиш, ніби птах,
З нерозгаданим божим іменням
На затиснутих зимних устах.

Індивідуальний авторський стиль, сукупність засобів і прийомів роблять цей вірш Блока твором яскравої художньої виразності.
Твір О. Блока не можна засвоїти «з ходу», не напружуючи свого розуму і душі. Вірші Блока не читаються легко й тому, що в них втілено чимало важких переживань.