Аня – дівчина сімнадцяти років, дочка поміщиці Раневської, символ щирості й безпосередності в п’єсі «Вишневий сад». Аня, як і багато інших членів її родини, виросла у вишневому саду, отримала дворянське виховання під керівництвом таких гувернанток, як Шарлотта Іванівна – у минулому циркової акробатки без паспорта і певного віку. Навряд чи така середовище могло дати Ані серйозну освіту, але за п’єсою видно, що вона духовно росла, можливо, вивчаючи життя по книгам.
Кілька років вона з матір’ю прожила в Парижі. Сама про себе говорить, що «жахливо» володіє французькою. Повернувшись додому, застала колишнього вчителя свого молодшого брата – гімназиста Петю Трофимова. Аня закохана в нього і готова почати з ним нове життя. Їх пара уособлює нове визвольний покоління в Росії. Петя каже, що їхні предки в особі дворянства багато грішили, і щоб спокутувати їх вину, потрібно багато трудитися. Тільки праця облагороджує людину. Аня надихається його ідеями.
Після продажу родового маєтку, мати Ані їде в Париж, а вона сама вирішує залишитися і піти працювати в гімназію. Вона сповнена світлих надій і сподівань. Прощаючись з пригніченою матір’ю, вона каже «Ми посадимо новий сад, розкішніше цього» і щиро радіє від’їзду з батьківського дому.
Аня беззастережно вірить Петру Трофимову і готова піти за ним куди завгодно. Однак, можливо, її очікує розчарування, так як Петро більше говорить, ніж робить.