Внутрішній світ і почуття людини в поезії
Омара Хайяма
План відповіді:
- Головний об’єкт поезій Хайяма — людина, її внутрішній світ і почуття.
- Розум — найбільша цінність людини.
- Гуманні заклики проти зла, рабства і насильства в рубаї поета.
- Любов — першооснова людського існування, за твердженням Хайяма.
- Віра у високе призначення людини.
Великий гуманіст Омар Хайям залишив нащадкам безцінну духовну спадщину. Єдиною формою своїх віршів Омар Хайям обрав чотиривірші — рубаї, які носять філософсько-ліричний зміст.
Поезії Омара Хайяма — перлини душі, результати роздумів над життям, пошуків сенсу буття, свого місця на землі. Саме людина з її внутрішнім світом і почуттями стала головним об’єктом спостережень майстра.
В рубаї Омара Хайяма звучить возвеличення гідності людської особистості, утвердження за кожною людиною права на радість буття. Найбільше, що цінував поет у людях, було не багатство, а розум. Усе своє життя поет-філософ прагнув пізнати людину й зрозуміти сенс її буття. Чесність, незалежність, гідність, добро, справедливість, порядність, вірність у дружбі — це ті моральні риси, які найбільше цінував митець у людях.
Він закликає до виховання в людині загальнолюдських цінностей, категорично не сприймає зла, рабства, насильства над особистістю:
У кого кожний день в запасі пів коржа,
У кого свій садок і хата не чужа.
Хто в рабстві не родивсь і сам рабів не має,
У того світлий зір і радісна душа.
На думку поета, все на землі взаємопов’язане, відчувається вічний колообіг матерії. Немає меж у світопізнанні, але чим більше людина пізнає світ, тим більше постає перед нею таємниць:
Я тільки й знаю, що знання шукаю,
В найглибші таємниці проникаю.
Я думаю все сімдесят два роки —
І бачу, що нічого я не знаю.
Оспівування кохання, земних утіх, вина (але не пияцтва) надають оптимістичного звучання творам Омара Хайяма:
Первинніша сущого всього — любов.
У піснях молодих перше слово — любов.
Бідний вигнанцю дивного світу кохання.
Знай, що всього життя передмова — любов.
Поет робить висновок, що першоосновою людського існування є любов. І не лише до коханої дівчини, жінки, а й до матері, до дитини, до рідної землі, до всього живою.
Митець вступає в дискусію з основними постулатами Корану — людина повністю залежить від Божої волі й повинна покладатися лише на Божу ласку. Омар Хайям вважає, що людина — найвища цінність у світі й може багато зробити сама для себе й для інших.
Твій ворог — небеса коловоротні.
Без друзів ти, всі дні твої самотні.
Будь сам собою, не гадай про завтра.
В минуле не дивись, живи сьогодні
Отже, гуманіст Омар Хайям, стверджуючи життя, оспівуючи красу і духовну велич людини, вірив у її високе призначення, прославляв її безсмертний розум.
…
І юних, і старих — всіх поглинає час,
І невеликий нам дається днів запас.
Ніщо не вічне тут: ми підемо так само.
Як ті, що вже пішли й що прийдуть після нас.
Хай кожна мить, що в вічність промайне.
Тебе вщасливлює, бо головне.
Що нам дається тут, — життя: пильнуй же!
Як ти захочеш, так воно й мине.