Внутрішній світ і почуття людини в поезії Омара Хайяма

Внутрішній світ і почуття людини в поезії

Омара Хайяма

 

План відповіді:

  1. Головний об’єкт поезій Хайяма — людина, її внутрішній світ і почуття.
  2. Розум — найбільша цінність людини.
  3. Гуманні заклики проти зла, рабства і насильства в рубаї поета.
  4. Любов — першооснова людського існування, за твердженням Хайяма.
  5. Віра у високе призначення людини.

 

Великий гуманіст Омар Хайям залишив нащадкам безцінну духовну спадщину. Єдиною формою своїх віршів Омар Хайям обрав чотиривірші — рубаї, які носять філософсько-ліричний зміст.

Поезії Омара Хайяма — перлини душі, результати роздумів над життям, пошуків сенсу буття, свого місця на землі. Саме людина з її внутрішнім світом і почуттями стала головним об’єктом спостережень майстра.

В рубаї Омара Хайяма звучить возвеличення гідності людської особистості, утвердження за кожною людиною права на радість буття. Найбільше, що цінував поет у людях, було не багатство, а розум. Усе своє життя поет-філософ прагнув пізнати людину й зрозуміти сенс її буття. Чесність, незалежність, гідність, добро, справедливість, порядність, вірність у дружбі — це ті моральні риси, які найбільше цінував митець у людях.

Він закликає до виховання в людині загальнолюдських цінностей, категорично не сприймає зла, рабства, насильства над особистістю:

У кого кожний день в запасі пів коржа,

У кого свій садок і хата не чужа.

Хто в рабстві не родивсь і сам рабів не має,

У того світлий зір і радісна душа.

 

На думку поета, все на землі взаємопов’язане, відчувається вічний колообіг матерії. Немає меж у світопізнанні, але чим більше людина пізнає світ, тим більше постає перед нею таємниць:

Я тільки й знаю, що знання шукаю,

В найглибші таємниці проникаю.

Я думаю все сімдесят два роки —

І бачу, що нічого я не знаю.

 

Оспівування кохання, земних утіх, вина (але не пияцтва) надають оптимістичного звучання творам Омара Хайяма:

Первинніша сущого всього — любов.

У піснях молодих перше слово — любов.

Бідний вигнанцю дивного світу кохання.

Знай, що всього життя передмова — любов.

 

Поет робить висновок, що першоосновою людського існування є любов. І не лише до коханої дівчини, жінки, а й до матері, до дитини, до рідної землі, до всього живою.

Митець вступає в дискусію з основними постулатами Корану — людина повністю залежить від Божої волі й повинна покладатися лише на Божу ласку. Омар Хайям вважає, що людина — найвища цінність у світі й може багато зробити сама для себе й для інших.

Твій ворог — небеса коловоротні.

Без друзів ти, всі дні твої самотні.

Будь сам собою, не гадай про завтра.

В минуле не дивись, живи сьогодні

 

Отже, гуманіст Омар Хайям, стверджуючи життя, оспівуючи красу і духовну велич людини, вірив у її високе призначення, прославляв її безсмертний розум.

 

І юних, і старих — всіх поглинає час,

І невеликий нам дається днів запас.

Ніщо не вічне тут: ми підемо так само.

Як ті, що вже пішли й що прийдуть після нас.

Хай кожна мить, що в вічність промайне.

Тебе вщасливлює, бо головне.

Що нам дається тут, — життя: пильнуй же!

Як ти захочеш, так воно й мине.

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )
Додати коментар