Взаємодія романтизму і реалізму у літературі

Взаємодія

романтизму і реалізму

у літературі

XIX ст. називають «століттям історії», і невипадково — саме в цей час відбуваються серйозні соціальні зміни, які позначились на ході літературного процесу: Велика Французька революція створила духовні засади для виникнення суспільства буржуазної демократії, і хоча просвітників-раціоналістів XVIII ст. було звинувачено у кривавих жахіттях якобінського терору, все одно європейське суспільство пішло шляхом розвитку раціональної культури, про що яскраво свідчить розквіт науки в XIX ст.

Яскравою прикметою літератури XIX ст. було виявлення національної своєрідності окремих країн. Формування європейських націй завершувалося. якщо в попередні епохи розвитку європейських літератур інтелектуали Європи радше сприймали себе як своєрідну «інтелектуальну націю» серед різнорідного, але нерозумного люду, то тепер письменники ототожнювали себе з культурою своєї батьківщини. Проте усвідомлення національної самобутності не означає відокремлення. У європейських культурах триває активна взаємодія, що сприяє взаємозбагаченню й утвердженню самобутності кожної з них.

Для літератури XIX ст. характерними є два глобальних літературних напрями: романтизм і класичний реалізм. Ці напрями розвивалися паралельно, постійно взаємодіяли, збагачували один одного. Романтизм уважають «старшим» за класичний реалізм, оскільки романтики раніше, ніж реалісти, розробили власну естетичну теорію, що спочатку виникла в Німеччині (Єнський і Гейдельберзький університети), а потім поширилася світом.

Реалізм же тривалий час про себе не заявляв. навіть цей термін з’явився в літературознавстві лише наприкінці XIX ст.— тоді, коли напрям уже сформувався.

Література революційної епохи була спрямована на аналіз суспільства. За «поетичне правосуддя» бралися і романтики, і реалісти. Але робили вони це різними методами.