Взаємодія романтизму і реалізму в романі
Олександра Пушкіна
«Євгеній Онєгін»
Пушкін замислив свій роман як сатиру на тогочасне суспільство, але під час роботи поет переорієнтував свій задум, пишучи твір про духовні шукання молоді XIX ст. Автор почав писати «Євгенія Онєгіна», будучи романтиком, а закінчив реалістом.
Крім того, твір було розпочато до повстання декабристів, а завершено після його поразки, отже, ці суспільно-політичні зміни також дістали відображення в книзі.
У «Євгенії Онєгіні» вперше в російській літературі створено тип «зайвої людини».
Використовуючи прийом зіставлення, Пушкін докладно показує, як іноземне середовище, чуже виховання формують характер Євгенія і як російське середовище формує характер Тетяни. Причому в характері головного героя автор показує не тільки типові, а й індивідуальні риси. Поєднання типового та індивідуального і визначає своєрідність реалістичного характеру твору.
У романі також яскраво простежується принцип історизму: описувану епоху відображено в її основних тенденціях і закономірностях, типові характери зображено в типових обставинах. Самобутньою ознакою роману є його жанрове визначення — роман у віршах.