Мої враження до вірша “Із янголом на плечі” Івана Малковича
Хоч Іван Малкович назвав свій твір «старосвітською баладою», проте проблеми, показані в ній, актуальні і в наші дні. Саме тому вірш змушує задуматись.
Проникливі рядки цієї «Старосвітської балади» вже стали своєрідним гімном, і його вважають за честь виконувати «під струни» зірки вітчизняної пісні.
Поет вдається до вічної теми двобою чистого добра із жорстокою сірістю буденності. Через баладу «хтось бреде собі самотньо із янголом на плечі». На цій дорозі життя його «сірий маятник» «все дужче бухка» у спину. «Стогне янгол ледь живий …» під вітром випробувань і міцними ударами долі. Та ми віримо, що цей «хтось» (я, він, ми всі!) обов’язково вистоїть, бо його веде віра у янгола — добро: «… вуста дрижать гарячі: янголе, не впадь з плеча».
Отож, цей вірш особливий. Він показує яке значення має добро в житті людей.