Теорія
Позитивізм (латин. positivus — позитивний) — напрям філософії, у якому єдиним джерелом знань уважають конкретні науки. Виник у Франції у 1830-ті рр. його фундатором був французький філософ і соціолог О.
Реалізм — основний художній напрям у світовій літературі ХІХ ст. Література ХІХ ст. була тісно пов’язана зі своєю добою. Відгуком на духовні потреби суспільства стало формування в
Фаталізм (у перекладі з латин. «зумовлене долею») — віра в нібито наперед визначену, невідворотну долю, у фатум. Відповідно до думки прихильників цього світогляду, будь-яка дія, що відбувається у світі, є частиною якогось сценарію, на який неможливо вплинути.
Елегія (грец. elegeia, elegos — «скарга») — один із жанрів лірики медитативного, меланхолійного змісту. Це вірш, у якому виражено настрої журби, туги, смутку, безнадії. Поширений у творчості сентименталістів та романтиків.
Онєгінська строфа — 14-рядкова строфа зі схемою римування абаб ввгг деед жж. Згідно з думкою Володимира Набокова, уперше у світовій літературі її використав Ж. де Лафонтен (казка «Nicaise» та ін.). Пушкін спочатку застосував онєгінську
Роман у віршах — різновид ліро-епічного (змішаного) жанру, у якому поєднано особливості і ліричного, і епічного зображень, що створює багатоплановість художнього світу. Межує з драматичною поемою, віршованою повістю. Поширення цей