Жанрові форми Нового Заповіту — Євангеліє, історичні книги, притчі, проповіді.
Біблія складається з 66 книг, об’єднаних у Старий та Новий Заповіти. Старий Заповіт написаний ще до народження Ісуса Христа давньоєврейською та арамейською мовами. У Старому Заповіті описано події від створення людини, появи перших пророків аж до смерті пророка Мойсея, викладено закони, що впорядкували життя єврейського народу.
Починається Старий Заповіт п’ятьма книгами (П’ятикнижжя): Буття, Вихід, Левіт, Числа і Второзаконня, які є епічним викладом прадавніх подій. В біблійних легендах Книги Буття розповідається про створення світу й людини, про життя Адама і Єви, про всесвітній потоп і порятунок Ноя, про наступне розселення людей на землі, про будівництво Вавилонської вежі.
Друга книга П’ятикнижжя — вихід — це героїчний біблійний епос, що розповідає про початок історії єврейського народу. Все починається з наказу єгипетського фараона винищити єврейських хлопчиків-немовлят та чудесного врятування донькою фараона дитяти, яке назвали Мойсеєм. Саме Мойсей згодом стане пророком і виведе свій народ з ворожого Єгипту.
Другу частину Старого Заповіту становлять історичні книги перших пророків: Ісуса Навіна, Суддів Ізраїлевих, Книга Рут, дві книги Самуїла, дві Книги Царств та інші, жанр яких можна визначити як повчально-історичні повісті.
Третя частина Старого Заповіту складається з книг повчально-поетичного характеру — Книга Йова, Книга Псалмів, Книга Приповідок Соломонових, Книга Еклезіаста, Пісня над Піснями. Твори третьої частини є різними за жанрами. Це пісенна лірика (Книга Псалмів), весільна та любовна лірика (Пісня над Піснями), афоризми (Книга Еклезіаста), приповідки (Книга Приповідок Соломонових) тощо.
Останню частину Старого Заповіту складають книги «пізніх пророків» —«чотирьох великих» (Ісаї, Єремії, Єзекиїла, Даниїла) та «дванадцяти малих».
В Новому Заповіті розповідається про народження, життя, діяння, смерть та воскресіння Ісуса Христа. Новий Заповіт складається з чотирьох Євангелій (від святих Матвія, Марка, Луки, Іоанна), з однієї історичної книги (Діяння апостолів) та з 21 послання апостолів, Апокаліпсису, або Одкровення Іоанна Богослова.
Євангельське вчення Ісуса Христа втілено у жанрових формах притчі (алегоричні оповіді повчального характеру) та проповіді (зразок ораторського мистецтва — Нагірна проповідь). У Євангеліях налічується понад 30 притч («Притча про сіяча», «Притча про блудного сина», «Притча про милосердного самарянина», «Притча про насіння, що зростає», «Притча про гірчичне зерно» тощо), які пояснюють духовну чи моральну істину. Мові Євангелій та інших розділів Нового заповіту властиві афористичність та образність.
Таким чином, Біблія вражає жанровим розмаїттям. Тут є й елементи міфу, й епосу, і загадки, і притчі, і гімни, і пісні-плачі (голосіння), і пророцтва.
Рейтинг
( Поки що оцінок немає )
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
