Життєвий і творчий шлях Фрідріха Шиллера

Життєвий і творчий шлях

Фрідріха Шиллера

 

1770-1780-ті рр. у Німеччині, відомі під назвою «Буря і натиск» (Sturm und Drang), мали ще одного героя. Герой-штюрмер був закоханим у свободу мрійником, який не боявся ризикувати. У його грудях билося гаряче серце, що не могло миритися з обставинами. Саме таким у житті й у творчості був Фрідріх Шиллер — німецький поет, драматург, філософ та історик.

Ось як говорив про Ф. Шиллера його товариш — німецький поет й. В. Ґете: «Статура його, постава, хода, навіть кожен його рух були сповнені гордості. І лише очі в нього були ніжними. І талант його був таким самим, як його зовнішність. Він сміливо брався за великий сюжет, досліджував його звідусіль, розглядав зусібіч».

Батько майбутнього поета — Йоганн Каспар Шиллер — військовий фельдшер, мати — Доротея, уроджена Кодвейс, дочка трактирника. Хлопчик зростав серед мальовничих околиць, руїн стародавніх замків, уважно придивляючись та дослухаючись до всього нового й цікавого. Разом із батьком він бував на ярмарках, народних гуляннях, враження від яких назавжди вкарбувалося в хлоп’ячу пам’ять. Найбільше запам’яталися Фрідріхові вистави лялькового театру й постановки середньовічних містерій. Саме тоді в нього зароджується любов до театру, лицедійства.

З 1768 р. Фрідріх почав відвідувати латинську школу. Потім батько змушений був відправити 14-річного сина на навчання до щойно створеної герцогом військово-медичної академії. В академії Шиллер вивчав право й медицину, які не цікавили хлопця. Там, у задушливій атмосфері шпигування, доносів, покарань, йому довелося провести аж вісім років.

Лише вночі Шиллер міг крадькома читати. Під впливом одного зі своїх наставників навіть став членом таємного товариства. Після закінчення академії Шиллера було призначено полковим лікарем, на цій посаді він одержував жалюгідні гроші.

Над першою драмою «Розбійники» Шиллер почав працювати, ще перебуваючи в академії. 1781 року драму було завершено, а за рік її вперше поставили на сцені Мангеймського театру. Успіх був шалений: «Незнайомі люди кидалися одне одному в обійми, жінки в напівпритомному стані полишали зал». Автор, якого негайно охрестили «німецьким Шекспіром», потай відвідав прем’єру. Потім були тріумфальні вистави в багатьох інших містах Німеччини.

1787 року Шиллер оселився у Веймарі, де жив і працював великий Ґете. У поетів склалися дружні стосунки. Пізніше митець жив у різних містах Німеччини, пробував свої сили в журналістиці, писав теоретичні трактати, працював професором історії Єнського університету, утім, його матеріальне становище залишалося скрутним.

1790 року Шиллер обвінчався з Шарлоттою фон Ленґефельд. Незабаром він захворів, і відтоді почалася невпинна боротьба за життя.

Кілька років Шиллер проводить у Мангеймі, де обіймає посаду завідувача літературної частини в «Національному театрі».

В історії світової драматургії п’єсу Шиллера «Підступність і кохання» було визнано першою «міщанською трагедією».

До Шиллера в трагедіях діяли винятково монархи й аристократи, третій стан було дозволено зображувати тільки в комедіях. На відміну від перших драм, тут центральним персонажем є дівчина Луїза Міллер.

У Карловій академії викладав філософію талановитий педагог і вчений Абель, який згодом став другом Шиллера. Професор наголошував на необхідності насамперед світової гармонії. Він прагнув прищепити своїм вихованцям оптимістичне світосприйняття, вселити любов до ближнього, напучував їх пізнавати навколишнє життя. Вплив його філософської концепції найвідчутніше виявляється в «Оді до радості», яка ґрунтується на властивому Шиллерові оптимізмі, вірі в людину, переконанні у тому, що люди можуть і повинні зріднитися одне з одним.

Шиллер усвідомив, що прогрес людства — ще не запорука щастя. Така сама думка простежується в його баладах. Вони сприймаються як відгомін тих давніх часів, коли різні повір’я і перекази трансформувалися у примхливі фольклорні образи.

У творах дрезденського періоду помітний відхід Шиллера від колишньої бунтарської ідеології. Тепер Шиллер уважає, що для примирення ідеалу й життя поетичний геній «має прагнути розриву з реальним світом». Переворот у світогляді поета відбувається як унаслідок розчарування в ідеалах «Бурі і натиску», так і завдяки вивченню кантівської філософії та захопленню ідеями франкмасонства.

Особливо плідним було останнє десятиліття творчої діяльності Шиллера. Він створює такі драматичні шедеври, як трилогія «Валенштейн» (1799), драми «Марія Стюарт» (1800), «Орлеанська діва» (1801), «Вільгельм Телль» (1804). У цих творах художньому аналізу піддано знакові етапи історії європейських народів.

Митець пішов із життя 1805 року.

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Знайшли помилку? Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: