Зовнішньополітична діяльність Богдана Хмельницького

Коротко та головне про зовнішньополітичну діяльність уряду Богдана Хмельницького. ЗНО

 

Під час Визвольної війни зовнішня політика уряду Б. Хмельницького характеризувалася високим ступе­нем інтенсивності та мала декілька основних напрямів: польський, кримський, молдовський та московський.

Українсько-польські відносини. На початку війни козацька старшина, зокрема і сам гетьман, ще перебу­вали під впливом ідей автономії для України у межах Речі Посполитої. Тому Б. Хмельницький вирішив на­прикінці 1648 р. укласти перемир’я з королем Яном II Казиміром під Замостям. Невдовзі Польща порушила домовленності. Після невдалої облоги Збаража козаки уклали з Польщею Зборовський мир. Влада гетьма­на охопила Брацлавське, Київське та Чернігівське во­єводства, реєстр – 40 тис., але західноукраїнські зем­лі поверталися до Польщі. Головне значення договору: Польща вперше визнала існування окремої козацької держави. Поразка під Берестечком привела до Біло­церківського договору, який суттєво обмежив українську державність. Влада гетьмана зберігалася на Київ­щині, реєстр скоротився до 20 тис., шляхті поверталися втрачені маєтки тощо. Ще більш катастрофічними ста­ли наслідки Жванецької кампанії: вони не залишали місця навіть для автономії України.

Українсько-кримські відносини. Вагома роль в укра­їнсько-польському конфлікті належала Кримському ханству. Козаки намагалися залучити його як союз­ника. Проте кримський хан був прибічником політики «рівноваги сил», що передбачала взаємне виснаження України і Речі Посполитої. Отже, союзницькі відноси­ни з Кримом мали фатальні наслідки для втілення ідеї української державності.

Молдовські походи. На початку 1650-х рр. гетьман ви­рішив налагодити союзницькі зв’язки з Молдовою. Навесні 1652 р. загін на чолі з Т. Хмельницьким вирушив до Молдови і у серпні відбувся його шлюб з донькою молдавського володаря. Але згодом місцева боярська опозиція за підтримки Валахії і Семиградця підняла повстання, Тимоша було вбито. Ця подія звела нанівець спроби Б. Хмельницького знайти підтримку у Молдови.

Українсько-московські відносини. У жовтні 1653 р. Земський собор у Москві прийняв рішення про встанов­лення протекторату над Військом Запорізьким і поча­ток війни з Польщею. На Переяславській Ряді, хоча російське посольство відмовилось присягати від імені царя не порушувати прав українців, критична ситуа­ція, у якій опинилася Гетьманщина, змусила Б. Хмель­ницького погодитися на умови Москви. Рішення Ради зафіксували «Березневі статті». У 1656 р. цар, зважаю­чи на успіхи шведів у Прибалтиці та не попередивши українців, уклав мир з Польщею у Вільно.

Останні роки. Після зради Москви, Б. Хмельницький у 1656-1657 рр. спробував створити нову антипольську коаліцію за участю Швеції, Семиграддя, Бранденбургу, Молдови, Валахії тощо. Проте поразки у війні, посла­блення козацького війська не дозволили реалізувати ди­пломатичні плани гетьмана та прискорили його смерть.

Дати

8 серпня 1648 р. – Зборівська угода.

18 вересня 1651 р. – Білоцерківська угода.

8 січня 1654 р. – Переяславська Рада.

Березень 1654 р. – укладення «Березневих статей».

Запам’ятайте

Іслам-Гірей III (1604-1654) — кримський хан у 1644-1654 рр. З початку Визвольної війни підтримував союзницькі відноси­ни з Гетьманщиною, які неодноразово порушував. Не будучи зацікавленим у надмірному посиленні України, хан у битвах під Зборовим, Берестечком та під час Жванецької облоги переходив на бік поляків.

«Березневі статті» – комплекс документів, які регламен­тували політичні та правові засади союзу з Московією. Над українськими землями визнавався московський протекто­рат, обмежувалися зовнішньополітичні контакти Гетьманщини, але зберігалися основні права і вольності Війська За­порізького, незалежність у проведенні внутрішньої політики. Реєстр зріс до 60 тис.

 

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: